МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ РЕКОНСТРУКЦІЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ СИСТЕМИ ВАСИЛЯ СУХОМЛИНСЬКОГО В ОСВІТНЬОМУ ПРОСТОРІ НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ШКОЛИ

Abstract

У статті здійснено обґрунтування методу реконструкції як одного з особливо важливих в історико-педагогічній науці. З’ясовано, що це метод цілісного бачення досліджуваного історико-педагогічного явища, що служить для відновлення подій і процесів досліджуваного минулого за їхніми наслідками: від уже відомого після закінчення історичного часу до невідомого.
 Здійснений аналіз дає змогу стверджувати, що методологічні основи реконструкції педагогічної системи Василя Сухомлинського в освітньому просторі Нової української школи базуються на принципі взаємодії теперішнього і минулого, сучасного дослідника і автора педагогічної системи, а важливою особливістю методу є його комплексний характер.
 Реконструкція як метод передбачає низку обов’язкових етапів проведення власне процедури, яку можна представити у вигляді алгоритму дій: визначення напряму реконструкції, мети і завдань, обґрунтування її хронологічних меж, врахування особливостей історичного часу буття досліджуваного феномену; обґрунтування теоретичної моделі дослідження і формулювання гіпотези; виокремлення джерел (власне відбір документів і їх джерелознавчий аналіз); аналіз текстів як основних джерел інформації, процедура інтерпретації текстів (творчого доробку В. Сухомлинського, як-то: педагогічні твори, статті та уривки з творів у періодичних виданнях та збірниках, художні твори (вірші, казки, оповідання), епістолярії та ін.); оцінка значущості досліджуваних ідей для сучасної педагогічної науки і практики; співставлення отриманих результатів з метою і завданнями дослідження; результат реконструкції, який відтворює реальний перебіг фактів, формулювання цілісної теорії (концепції, бачення) з певного питання; виявлення творчого потенціалу досліджуваного педагогічного феномену.
 Доведено, що методологічно правильно організована процедура реконструкції повинна бути представлена як цілісна система, що включає сукупність елементів: дослідник як репрезентант сучасної культури і наукового знання – джерело (у нашому випадку праці В. Сухомлинського) як об’єкт історико-педагогічного вивчення – суб’єкт, творець тексту, який втілює культуру минулого. Результатом реконструкції є формування нового освітнього простору, який виникає у процесі взаємодії педагогічних праць В. Сухомлинського і дослідника.