ДОСВІД ЗАСТОСУВАННЯ МЕЛЬДОНІЮ У КОМПЛЕКСНІЙ ТЕРАПІЇ ХВОРИХ НА СТАБІЛЬНУ СТЕНОКАРДІЮ НАПРУГИ ТА ГАСТРОЕЗОФАГЕАЛЬНУ РЕФЛЮКСНУ ХВОРОБУ

Abstract

Мета. Вивчити вплив мельдонію (Вазонату) на перебіг гастроезофагеальної рефлюксної хвороби, клініку ГЕРХ, показники ендоскопічного дослідження стравоходу та його рН-моніторування за коморбідної стабільної стенокардії напруги.Матеріали та методи. У дослідження включено 63 хворих на стабільну стенокардію напруги І-ІІ ФК із коморбідною ендоскопічно позитивною ГЕРХ (А, В, С) віком від 48 до 79 років. На початку дослідження та через 30 днів після лікування усім хворим було проведено клінічне (скарги, опитувальник GSRS (Gastrointestinal Symptom Rating Scale)) та інструментальне (езофагогастродуоденофіброскопія та 24-годинна pH-метрія нижньої третини стравоходу) дослідження із метою виявлення вираженості симптомів, стану слизової оболонки стравоходу, частоти виникнення, кількості, тривалості та типу (кислі, лужні) гастроезофагеальних рефлюксів. Усіх хворих, що брали участь у дослідженні, було поділено на дві групи: 1-ша (n=31) приймала базову терапію для лікування стабільної стенокардії напруги (нітрати, бета-адреноблокатори, статини, клопідогрель) та ГЕРХ (інгібітор протонової помпи, прокінетик, антацид) у середніх терапевтичних дозах, 2-га група (n=32) отримувала аналогічну базисну терапію, за виключенням нітратів, та, додатково, мельдоній (Вазонат) по 500 мг 2 рази на добу упродовж 30 днів.Отримані результати. Аналіз отриманих результатів показав, що у пацієнтів 2-ї групи додавання Вазонату до базової терапії призводить до зменшення частоти та інтенсивності симптомів гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ), відновлення кліренсу стравоходу з істотним зменшенням частоти виникнення, кількості за добу, тривалості кислих гастроезофагеальних рефлюксів, у порівнянні із даними у пацієнтів, що отримували лише базисну терапію лікування стабільної ІХС та ГЕРХ, де клінічні симптоми ГЕРХ навпаки посилились.Висновки. У хворих на стабільну стенокардію напруги та гастроезофагеальну рефлюксну хворобу було виявлено виражену симптоматику ГЕРХ, підвищення частоти виникнення, кількості за добу, тривалості кислих гастроезофагеальних рефлюксів, порушення процесів кліренсу стравоходу. Додаткове призначення мельдонію (Вазонату) на тлі базисної терапії хворих на стабільну стенокардію напруги та гастроезофагеальну рефлюксну хворобу дозволило усунути клінічну симптоматику, істотно зменшити частоту, тривалість та кількість епізодів кислих гастроезофагеальних рефлюксів, що сприяло повному загоєнню рефлюкс-езофагіту.