Ефективність лапароскопічного та традиційного методів хірургічної корекції пахвинних гриж у хлопчиків за даними транскутанної оксиметрії

Abstract

Проведено аналіз результатів післяопераційної реабілітації 98 хлопчиків із пахвинними грижами (віком від 1 місяця до 12 років), прооперованих за традиційною або лапароскопічною методиками. Усіх хворих розподілено на 2 групи, залежно від методу операційного втручання. Хворим 1 групи (N=30, середній вік (1,5±0,15) року) проводили лапароскопічне втручання за методикою PIRS. У 2 групі (N=68, середній вік (4,5±0,32) року) виконували операційне втручання традиційним методом за методикою Дюамеля. У пацієнтів досліджували тканинну перфузію та оксигенацію паренхіми яєчка шляхом транскутанної оксиметрії до операції, на 7, 14, 30 доби та через 6 місяців після її проведення. При використанні лапароскопічного операційного втручання у хлопчиків із пахвинними грижами всіх трьох вікових груп, на відміну від традиційного методу герніотомії, спостерігається незначне зниження рівня оксигенації тканин яєчка у найближчий період після операції (14 доба) з його суттєвим поліпшенням на 30 добу і через 6 місяців. Через 6 місяців показник тканинної оксигенації в яєчку при лапароскопічному методі став кращим, ніж до операції, що пояснюється усуненням негативного впливу пахвинної грижі на елементи сім’яного канатика та більш щадною технікою операційного втручання. Традиційний метод операційного втручання, враховуючи його травматичність, супроводжується достовірним зниженням оксигенації паренхіми яєчка впродовж не менше 1 місяця після операції в усіх вікових групах. Відновлення початкового рівня оксигенації має місце в середньому лише через шість місяців спостереження. Лапароскопічний метод операційного втручання більш органозберігаючий, порівняно з традиційним, в усіх вікових групах хлопчиків із пахвинними грижами.