Стаття присвячена темі, що завжди актуальна для демократичних суспільств, — маніпуляцій у передвиборчих кампаніях. Оскільки медіаграмотність як освітня дисципліна не впроваджена в широкий загал в українському суспільстві — це призводить до того, що громадськістю маніпулюють, спотворюючи реальність. Саме використання різних технік, «брудних» технологій, тактик та стратегій маніпуляцій утруднює існування демократії.На основі медіадослідження (використання електронних джерел, соціальних мереж та відеохостингів) автор аналізує те, які маніпуляційні стратегії (за типологією Н. Хомського) були використані кандидатами у передвиборчій кампанії Президента України 2019 року, а також вплив технік і технологій, що були використані в рамках маніпулятивних стратегій.Було досліджено здійснення вербального і невербального впливу на електорат: лінгвістично, психологічно, нейролінгвістично; були проаналізовані міміка, жести кандидатів; зауважено як посил до емоційно-підсвідомої складової суспільства може стати вирішальним у передвиборчій гонці, яким чином «відволікання від важливого» може сприяти кандидату сформувати свій імідж. Також розглянуто архетипи, які використовувалися в передвиборчій кампанії, їх суть і значення для суспільства, «навішування ярликів»; поступовість рішень, що зробили кандидата популярним серед громадськості; тренди, котрі були створені іміджмейкерами кандидатів задля підвищення рейтингу та підтримки. З’ясовано як можна використати «провину» на свою користь; відстежено маніпуляції соціологічними дослідженнями; розмову з народом, як з дитиною і гру в «простонародність». Автором досліджено як гіперболізація фактів без порівняння може викликати серйозне обурення суспільства та зруйнувати імідж опонента. Був проведений ґрунтовний аналіз впливу на маси, який застосовувався за допомогою маніпулятивних технологій і стратегій.Об’єктом дослідження було обрано передвиборчі кампанії трьох кандидатів: В. Зеленського, П. Порошенка, Ю. Тимошенко.
Read full abstract