У статті досліджено особливості перекладу П. Кулішем емоційних звертань у трагедії В. Шекспіра ≪Ромео і Джульєтта≫. З’ясовано: що перекладач послуговується не лише дослівним перекладом, що трапляється спорадично, а й добирає в мові перекладу семантичні відповідники англомовним апелятивам. Зафіксовані випадки, коли П. Куліш вдається до контекстуального переосмислення загальномовних лексем у певних емоційних станах діалогів героїв досліджуваного твору.