Метастатичне ураження кісток є тяжким ускладненням онкологічної хвороби. Метастази в кістки виявляються у 17–50 % хворих із солідними злоякісними пухлинами та є третьою за частотою локалізацією після метастатичного ураження легень і печінки. Основними клінічними проявами метастатичного ураження кісток є біль, патологічні переломи, що виникають у 8–30 % випадків, компресія спинного мозку та гіперкальціємія, що значною мірою визначає тяжкість стану хворого, а в ряді випадків є причиною летальності. Вибір методики остеосинтезу при метастатичному ураженні довгих кісток кінцівок є актуальним у зв’язку з тим, що потрібна надійна фіксація відламків кістки, тому що в більшості випадків зрощення кістки не відбувається. Проведено біомеханічне дослідження з випробуванням на міцність і жорсткість нативної моделі стегнової кістки з наявним порожнистим дефектом у проксимальному її відділі трьома різними варіантами металофіксаторів: проксимальним стегновим стрижнем, накістковою пластиною та апаратом зовнішньої фіксації Костюка. Порівнюючи показники напружень на фрагментах моделі стегнової кістки між собою, слід відмітити, що при застосуванні апарата зовнішньої фіксації Костюка спостерігається зростання значень напружень майже у 2 рази порівняно зі значеннями при застосуванні проксимального стегнового стрижня та накісткової пластини. Значення напружень на кістці при застосуванні апарата зовнішньої фіксації перевищують поріг міцності кортикальної тканини. Показники напружень на елементах фіксації зростають майже у 9 разів при застосуванні апарата зовнішньої фіксації Костюка порівняно із значеннями при застосуванні проксимального стегнового стрижня та у 3 рази при використанні накісткової пластини. Значення напружень на металевих конструкціях при застосуванні апарата зовнішньої фіксації Костюка не перевищують поріг їх міцності. Порівнюючи отримані показники переміщень цілком усієї моделі стегнової кістки, тобто проксимального її відділу відносно закріпленого дистального відділу, можна спостерігати майже рівнозначні показники при застосуванні проксимального стегнового стрижня та накісткової пластини. Показники переміщень при застосуванні апарата зовнішньої фіксації Костюка майже у 2 рази вище, ніж при застосуванні проксимального стегнового стрижня та накісткової пластини. В усіх варіантах фіксації відбувається перерозподіл навантаження на металеві конструкції фіксаторів, тобто основну функцію утримання несе на собі фіксатор, тим самим розвантажуючи саме кістку та ділянку її перелому. В результаті експериментального дослідження встановлено, що більш надійну фіксацію уламків забезпечують проксимальний стегновий стрижень та накісткова пластина. Апарат зовнішньої фіксації Костюка в даних умовах справляється з поставленим завданням гірше. Відбувається значна деформація стрижнів апарата зі зминанням кістки у ділянці перелому та збільшенням рухливості відламків. Дані експериментального дослідження можуть бути розглянуті як варіант вибору методики остеосинтезу у хворих із метастатичним ураженням кісток кінцівок.
Read full abstract