Memory Discourse Research Articles

Between the Critique of Socialism and Childhood Nostalgia: The Memory of Soviet Era in the Life Stories of the 1970s Generation

The article examines the autobiographical memory of the 1970s generation about the Soviet era. This generation, born in 1970–1979, is interesting for research because of its socialization in two different social and political systems: its childhood and adolescence date back to the Soviet period, while the beginning of adulthood coincides with the collapse of socialism and the restoration of democracy. Based on an analysis of life stories of the 1970s generation, the article explores features of memory of this generation, how it corresponds to the discourse of autobiographical memory of the Soviet era, as well as the generation’s role in the intergenerational transmission of Soviet-era family memory.

«История – коррекция памяти»

В статье рассматриваются различные аспекты творческого вклада в исследование феномена исторической памяти Центра интеллектуальной истории Института всеобщей истории РАН, сетевой лаборатории «Исследования исторической памяти и интеллектуальной культуры» и их руководителя, доктора исторических наук, члена-корреспондента РАН Лорины Петровны Репиной. Важным этапом научной деятельности Центра стала публикация коллективной монографии «Прошлое для настоящего: История-память и нарративы национальной идентичности» (2020), вышедшей в серии «Образы истории» московского издательства «Аквилон». Работа над этой книгой объединила представителей разных научных и учебных организаций страны. Тезис «прошлое для настоящего» в книге развернут в научный манифест, смысл которого определяется нераздельностью истории и памяти, признанием важной роли историографических традиций и школ в формировании национальной идентичности. Внимательное прочтение книги позволяет говорить о том, что современные гуманитарные науки переживают по-настоящему «меморальный бум», однако лишь немногие исследования в области Memory Studies действительно способствуют приращению знания и совершенствованию методологического инструментария науки. Именно такой, одной из немногих книг, представляется коллективная монография под редакцией Л.П. Репиной. Поэтому богатый исторический и историографический материал, идеи, положения и выводы, содержащиеся в книге, будут интересны не только специалистам, но и широкому кругу читателей, пытающихся разобраться в набирающем популярность дискурсе памяти.

Wezwania lubelskich świątyń jako elementy krajobrazu sakralnego miasta

The article discusses the historical and descriptive aspects of the invocations of patron saints in the Lublin churches, in the context of the city’s space and sacral landscape. Because the dominant role in Lublin’s religious life is played by the Catholic Church, the most numerous group are the names relating to Catholicism – but not exclusively: other Christian denominations (including Eastern ones) are also represented. Churches as spatial objects belong to the city’s cultural landscape, its sacral landscape and sacred space. It is a sanctity that emerges thanks to shared meanings, communicated by means of an urban and architectural code, as well as in connection with linguistic forms qua messages concerning a given object and place. Forms of this kind are invocations of patron saints associated with places of religious cult. They have a discursive marking that results from being anchored in religious discourse; however, they can also function as elements that organize the communal life of the discourse of social memory. This article deals with Catholic patron saints. The data have been classified semantically but also with respect to the form of the names and their cultural motivation. Thanks to this, they could be correlated with specific ways of the onymic impersonation of the sacred.

Rebel reviewers: Social media review pages as sites of Confederate memorial discourses

Rebel reviewers: Social media review pages as sites of Confederate memorial discourses

Layering memories: Frank Chiche’s Je vous ai compris (2012)

This article discusses Frank Chiche’s 2012 film Je vous ai compris and sheds light on the way rotoscoping complicates memorial discourses on the Algerian War of Independence. I argue that the superposition of different media and the changing allegiances of the film’s characters unsettle binary understandings of the conflict and challenge generic expectations. As the first ever BD-movie, it suggests that historical remembrance is akin to a constantly changing sculpture, defined not only by the memorial constraints of characters, but also by the perspectives of its viewers. Through an analysis of the genres and media, the construction of characters, and the description of memory as layered, I show that Je vous ai compris offers a sophisticated representation of a memorial quagmire that continues to inspire historians and artists alike.

Herstoryczne porządki. Konflikt czy pluralizacja pamięci?

The issue of conflicts of memory is one of the more clearly outlined areas in contemporary Polish discourses of memory. One of its manifestations is Herstory, which involves discovering the forgotten history of women and restoring their rightful place in the public sphere, which also translates directly into issues of social and national identity, and historical policy. In the article we try to decide whether and to what extent herstory as a research approach create a caesura in the memory studies? We put the thesis about the existence of two oppositional currents – the alternative and radical turns of memory, and we are proving that herstory does not so much fit into this opposition as it functions across it, building pluralist discourse. Due to the specific nature of the data used in the text and their transdisciplinary nature, and given the anthropological and political research perspectives that are close to us, we base our research and conclusions on Gadamer’s hermeneutics, without which it is difficult to speak of both interpretationism and herstory itself.

Rebel reviewers: Social media review pages as sites of Confederate memorial discourses

Online review platforms — such as Facebook Pages, Yelp, and Google Reviews — host millions of user-generated posts. Some reviewers choose to use these platforms to share political opinions and calls for activism. One example of this phenomenon, UNC–Chapel Hill’s “Silent Sam” Confederate statue review page on Facebook, provides an opportunity to examine comments from users asserting their pro-statue and anti-statue opinions. While protestors removed the statue in August 2018, its unofficial page (and its posts) remains visible online and continues to garner new “reviews” after the monument’s physical removal. This study analyzes the engagement publicly visible on Silent Sam’s Facebook reviews. Despite the large volume of research on social network sites, the author is unaware of any studies of activist posts on online review spaces. Discovering the most prevalent claims made in pro-Confederate posts will help educators, activists, online moderators, and creators of Terms of Service agreements determine where they can (and should) respond to racist rhetoric.

Youth in late Communism: post-transitional Life Writing and Autobiographical Representations

El texto discute las memorias de la juventud rumana durante el comunismo tardío. Los textos autobiográficos postransicionales fueron elegidos como un corpus de investigación principal basado en la distancia temporal y en la superación revelada del discurso de memoria del trauma. Siguiendo las principales representaciones y temas estructurales, los análisis indican la narrativización de los recuerdos y representaciones generacionales, incluidas las líneas principales de conflictos generacionales. Los análisis también revelan una narrativa compleja del pasado, que involucra la transición a la juventud y datos específicos de las condiciones de vida y los desafíos presentados durante el comunismo tardío. Se identificó una conexión significativa entre la nostalgia y los recuerdos comunistas. La participación activa en la obtención de diferentes productos indica la compleja conexión entre la nostalgia y el recuerdo de la época comunista.

Una memoria sexuada del cosmos: El marco heteropatriarcal de la cámara telescópica de Patricio Guzmán en Nostalgia de la luz (2010)

In this article, I draw on Sara Ahmed’s theorization of “queer phenomenology” to examine the re-orientation of memory discourses in Patricio Guzman’s Nostalgia de la luz (2010). In Nostalgia, the camera produces a metaleptic effect by meticulously framing, in a similar manner to that of a telescope, the background of the official historical narrative: the memory of the natural world. Guzmán’s metaleptic camera teaches us an interconnected “memory of the cosmos.” Yet this re-orientation of memory discourses is articulated from a family home that serves as a gendered orienting device. Following queer phenomenology, I trace the ways in which the documentary’s innovative treatment of memory is hindered by the heteropatriarchal orientation of the family home. I argue that, in Nostalgia, the memory of the heterosexual male subject is the one that is transmitted vertically within the heteropatriarchal family. In doing so, the documentary reproduces the familial and linear tropes that have dominated discourses of intergenerational memory transmission. Queer phenomenology warns us that Guzman’s call to “vivir en el frágil tiempo presente” is not merely a question of having or lacking memory. Memory is a matter of following, and returning, specific lines of orientation, at the expense of others.

‘There was a Holocaust and there is a monument.’ The New Haven Holocaust Memorial

ABSTRACT In 1977 New Haven became one the first municipalities in the United States to donate a plot of public land to the erection of a Holocaust memorial. As time has passed, Holocaust memorials have blossomed across the country and so has the literature on North American memory discourses and memorialization of the Holocaust. The thesis that Holocaust remembrance in the US contributes to a narrative of American innocence and exceptionalism has proved especially pervasive. In exploring the relationship between that thesis and the New Haven Holocaust Memorial, this article demonstrates that the Memorial does not clearly fit into that narrative.

Moments of Possibility: Holocaust Postmemory, Subjunctivity and Futurity in Katja Petrowskaja’s Vielleicht Esther (2014) and Robert Menasse’s Die Hauptstadt (2017)

Abstract This article examines subjunctive approaches to history and memory as a novel aesthetic and ethical mode of Holocaust (post-)memory in two prominent examples of contemporary German-Jewish fiction. I argue that Katja Petrowskaja’s Vielleicht Esther (2014) and Robert Menasse’s Die Hauptstadt (2017) develop subjunctive modes of Holocaust (post-)memory as a response to a crisis of witnessing in the post-survivor era. Faced with the dying out of the survivor generation and the increasing institutionalization and hypermediation of Holocaust memories, these two authors invoke the subjunctive to self-reflexively account for their historical positionality and critique monolithic memory discourses (Petrowskaja), while also aiming to (re-)invest a stagnant culture of Holocaust memory with political urgency and futurity (Menasse). Subjunctivity thus emerges as a central yet underexamined mode of contemporary German-Jewish writing which has the potential to transform wider cultures of Holocaust (post-)memory, by moving ‘beyond the traumatic’ (Rigney 2018) in the direction of futurity.

Żydzi z Šabaca. Reprezentacja literacka i praktyki pamięci

Srpski grad Šabac zauzima vrlo važno mesto u memorijalnom diskursu o Holokaustu. Taj grad je postao utočište srednjoevropskih Jevreja (oko 1 000 osoba) koji su uoči Drugog svetskog rata nelegalno krenuli preko Dunava prema Crnom moru, i dalje prema Palestini (takozvani transport Kladovo). Selo Zasavica, koje se nalazi nedaleko od Šapca, stratište je ovdašnjih i srednjoevropskih Jevreja koji su bili primorani da se zaustave u Jugoslaviji (krajem 1939.). U radu se analizira stradanje Jevreja u Šapcu i njihovo mesto u srpskom ali i širem (postjugoslovenskom) kulturnom pamćenju. U tom cilju se analizira fragment romana Belladonna hrvatske spisateljice Daše Drndić, kao i delatnost zvaničnih i nezvaničnih institucija koje stavljaju sebi zadatak da se povrati i potkrepi sećanje o sudbini Jevreja iz Šapca.

Memoria, panegírico y epigrafía: la condesa Teresa Peláez de Carrión (ob. 1093)

ABSTRACT In the present article, we undertake the first in-depth analysis and contextualization of the funerary inscription from the tomb lid of Countess Teresa de Carrión (d. 1093), designed by the monks at the Cluniac priory of San Zoilo in Carrión de los Condes (Palencia). Focusing on the figure of a carismatic woman from the central Middle Ages, we investigate the context of the elite kin network in Castilla-León to which she pertained, as well as the deliberate construction of her memory in later centuries. The memorial discourse was created through a complex web of documentation, both visual and written, which developed in differing patterns for a range of purposes. Their ultimate common goal was to establish an attractive – and lucrative – history of the countess as monastic patron during a time when the institution was falling into progressive decadence. In unexpected results, the material evidence of the inscription opens a new window onto a little-studied moment in the history of the monastery through the deliberate elevation of a past female patron.

냉전시기 8·15에 대한 남북한 기억담론 비교 연구 -최고지도자의 연설문에 나타난 해방과 분단, 국가정체성의 교차를 중심으로-

이 연구는 냉전시기 남북한 최고지도자의 기념사를 통해 8･15에 대한 남북한 국가의 이데올로기적 담론을 분석하고자 했다. 그 결과, 남북한의 민족관은 양자 모두 시기별 미시적 차이에도 불구하고 민족주의적 시각과 이데올로기적인 기준선을 중심으로 정의되는 공통점을 나타냈다. 특히 양자가 공유하는 종족 상징주의에 입각한 민족주의적 시각은 국가의 존립 근거인 정통성을 주창하는 근거이자 반대로 서로를 반민족적 집단으로 비난하는 정당성의 근원으로 작동되는 양상을 보였다. 또한 남북한 모두 8·15라는 공적 기념의 서사를 현재의 정치적 필요에 따라 재구성하는 정당화의 재원으로 활용했음을 알 수 있었다. 특히 북한의 경우 정권 변화의 거대한 분기점인 유일사상체제의 성립과 함께 8·15의 의미가 대폭 축소된 것은 공통의 역사적 기억이 어떻게 분단이라는 구조의 영향에 조응하는지를 보여준 단적인 예라 할 것이다.

Peru’s living dead: Spectrality, untimeliness, and the internal armed conflict

In this article I examine the use of spectral figures in two works related to the Peruvian internal armed conflict, Julio Ortega’s novella Adiós Ayacucho (1986) and theater troupe Grupo Cultural Yuyachkani’s play Santiago (2000), as representations of the untimely, a notion that, according to Giorgio Agamben, defines the contemporary. I contend that by employing ghostly images, as well as those of undead beings and hauntings, both pieces not only bring to the fore the underlying tensions that gave rise to the conflict and gesture toward the victims of political violence, but they also reveal official narratives of healing, national reconciliation, and the overcoming of trauma as essentially fractured. By countering these current discourses, the text and the play offer the possibility of rethinking the period of violence in order to see it not as a dark chapter to grapple with, but as the condition of possibility of Peruvian national history. Finally, I argue that these texts constitute an intervention into the current discourse of memory—one that is officially sanctioned by the state—to offer a glimpse of the past that uncovers the myriad ways in which it is still at work in the present.

ВІД МІСТА-ПЕРЕХРЕСТЯ ДО МІСТА-ЖЕРТВИ: ЛЬВІВ У РОМАНІ ЮРІЯ ВИННИЧУКА «ТАНҐО СМЕРТІ»

У статті на основі аналізу особливостей роману Юрія Винничука «Танґо смерті» проаналізовано авторські наративні стратегії переосмислення на прикладі Львова сюжетів міської історії у 1930–1940-х роках, реконструкції колективної і персональних пам’ятей містян. Проаналізований письменницький текст є суттєвим прикладом «вписування» Львова у пам’яттєвий дискурс сучасної української літератури, а тому має два часові зрізи – довоєнний/воєнний (міжвоєнний період, роки Другої світової війни) і сучасний. Досліджувані події вивчаються як історія містян (зокрема взаємин дітей бійців Армії УНР, розстріляних 1921-го під Базаром), які є носіями різних, часто конфліктних національних ідентичностей, виклику щодо можливостей реконструкції пам’яті про «спільний» Львів в умовах військово-політичного конфлікту і радикального загострення міжнаціональних взаємин, а також як відновлення пам’яті про Янівський концентраційний табір. Стверджується, що уявну та справжню поліфонію взаємин у передвоєнному Львові (як і в інших містах Галичини), а також дитинство-юність героїв «історичної» частини роману Ю. Винничука руйнує вересень 1939 року. Події Другої світової війни, описані на прикладі Львова, є важливим компонентом міської пам’яті, а пережиті страждання героїв роману можна назвати одним із потужних детермінантних елементів національної ідентичності. У своєму романі Ю. Винничук вдається до отілеснення музики, інсценізуючи текст роману як «танґо», створюючи тим самим партитуру поліфонічності Львова з міста-перехрестя у місто-жертву з його мешканцями. На прикладі роману Ю. Винничука показано, що «львівська» пам’ять є маркером темпорального горизонту, зокрема комунікативна пам’ять передає історичний досвід міста у межах індивідуальних біографій протагоністів роману за допомогою живих спогадів, безпосереднього досвіду й усної оповіді. Запропоновано розглядати письменника як носія мнемонічного інформаційного ресурсу, того, хто накопичує пам’ять про трагічні сторінки міської історії і ретранслює до своїх сучасників. Аналіз роману Ю. Винничука «Танґо смерті» показує, що, по-перше, Львів є прикладом не так символічного, як цілком реального місця пам’яті, і, по-друге, підтвердженням сучасної тези А. Ассман про місце пам’яті, що «освячене присутністю мертвих».

ПАМ’ЯТЬ ПРО ГОЛОКОСТ У СИМВОЛІЧНОМУ ПРОСТОРІ ДНІПРА (ДНІПРОПЕТРОВСЬКА)

Ця стаття має на меті продемонструвати ключові трансформації, які відбулися на місцях Голокосту в Дніпрі (колишній Дніпропетровськ) від кінця нацистської окупації до сьогодні. Досліджено, наскільки ці місця стали місцями вшанування Голокосту, та описано механізми та особливості включення такого вшанування у міський простір міста. Автор аналізує основних ініціаторів і прихильників вшанування Голокосту, щоб оцінити, наскільки ефективно представлена ​​історія винищення євреїв у міському просторі Дніпра та наскільки це відповідає його сучасному образу.
 Стаття, заснована на існуючій історіографії, описує події у трьох основних місцях Голокосту в Дніпропетровську (Дніпро), де відбувалися найбільш масштабні акти винищення єврейського населення - біля Ботанічного саду (Красноповстанська Балка), єврейське кладовище (парк Писаржевського), село Верхнє (перехрестя вулиць Янгеля та Енергетича). Достатній обсяг досліджень дає досить надійні докази того, що відбувалося у вищезгаданих місцях під час нацистської окупації. Важлива особливість, яка згодом вплинула на поминання цих місць як в радянський, так і в пострадянський періоди полягало в тому, що в першому місці, тобто в Краснопівстанській балці (яр), страчені були виключно євреями, а в інших двох місцях страчували різні категорії нацистських жертв , включаючи значну кількість євреїв звісно.
 У 1960-1980-х рр., у період вшанування історії Великої Вітчизняної війни, пам'ятники, встановлені для вшанування пам’яті жертв, мали лише написи, характерні для радянської влади. Ці написи не згадували про етнічне походження жертв, розчиняючи їх у евфемістичних формулюваннях, таких як "цивільні особи", "радянські громадяни" тощо. Після розпаду СРСР було знято старі табу та заборонені раніше історичні факти та розповіді, включаючи ідентичність національних груп, які претендують на своє місце в історичній свідомості, почала формуватися. У цій статті проаналізовано різні комбінації меморіальних дискурсів - радянських та єврейських / радянських та пострадянських / єврейських, радянських та українських - та те, як вони співвідносяться (взаємодіють / конфліктують / не спілкуються) у зазначених місцях.
 На основі свого аналізу автор робить висновок, що єврейська громада міста була головним ініціатором і прихильником збереження пам’яті про Голокост, що призвело до високого ступеня фрагментації вшанування Голокосту в Дніпрі. Тим не менше, завдяки співпраці та несистематичній спільній діяльності єврейських організацій, а також громадських та урядових установ Дніпра, пам’ять про Голокост поступово вписується та займає все більш помітне місце в міському просторі.

Entangled histories in Eastern Europe: complementary occlusions and interlocking extremes in Baltic-Russian memory conflicts

ABSTRACT Eastern Europe is the scene of multiple memory conflicts, especially between the Russian Federation and other regional states. Typically, analyses of these conflicts examine contradictions between opposed accounts, critique distortions of the historical record, and attempt to establish corrected narratives. Instead, the present article examines how seemingly incommensurate accounts may be elements of larger structures of entangled mutual reinforcement. Analysis is directed toward Latvian and Russian documentary film accounts of World War II, and reveals how alternate regimes of truth may operate not to destabilize one another, but rather to reinforce opposition and to support symmetrical occlusions in memory discourse.

Politics of Memory as a Tool of Civic Culture Formation: The Russian Specifics and Regional Aspects

The purpose of the research is to describe the specifics of the formation of the discourse of politics of memory in Russia and to determine the means of its instrumentalization as applied to the processes of development of civic culture, aimed at unification of people around the common historical heritage. Regarding methodology, the potential of cultural & sociological approach, constructivism, the theory of social and symbolic capital, and inter-disciplinary analysis of monumental policy and its role in consideration of civic culture and creation of significant images of historical past is used. The authors dwell on the key directions in the spheres of studying the politics of memory in Russia as a tool of formation of civic culture in the context of global and regional trends; determine the specifics of politics of memory in Russia and define the state’s role in this process in view of the tendencies of formation of civic nation and unification around the common historical heritage; describe the complexities which might be faced by politics of memory in South of Russia – which are largely predetermined by the ethnocultural differences; consider further perspectives of development of research of politics of memory and civic culture in Russia within the influence of the “Eastern European discourse of memory” and other regional narratives.

The Poetics of Movement and Deterritorialisation in Katja Petrowskaja’s Vielleicht Esther (2014)

Katja Petrowskaja’s Vielleicht Esther (2014) can be read as a poetic autobiography in which memory spaces constitute themselves by means of a poetics of deterritorialisation (Deleuze and Guattari) and multidirectionality (Rothberg). Borderlines between past and present and different memory discourses are put into motion, as topoi of travel literature and physical movement are employed within an aesthetic of association. This article shows how the travelling subject moves between historical and fictional places, through physical and virtual spaces of European memory, interlinking the author-narrator’s experience with that of Jewish family members, as well as with a wider global community. Challenging major memory discourses and narratives of belonging, as well as boundaries between fact and fiction, corporeal and digital movement, the performative ‘minor’ language of the narrative creates lines of flight and opens new spaces of memory. Tweetable Abstract: Deterritorialisation and multidirectionality: How corporeal and virtual movement in Vielleicht Esther creates lines of flight and spaces of memory.