Сучасну кореволюцію розглянуто як надскладну систему процесів машинізації духовно-психічних сутнісних людських сил у цілому і видів пізнавальної діяльності зокрема. Охарактеризовано наявний стан машинізації емпірико-абстрактної, теоретико-абстрактної, прикладної та творчої, інтегрально-синтетичної пізнавальної діяльності людини, у тому числі відповідні засоби і предмети діяльності – системи багатофункціональних сховищ, бази похідних матеріалізованих інформаційно-цифрових продуктів, інформаційно-комунікаційні мережі неієрархічного типу, Інтернет як глобальну мережу мереж, канали зв'язку, маршрутизатори, концентратори, приймально-передавальні пристрої, інформаційно-машинні системи, процесори, суперкомп'ютери, системи штучного інтелекту, нейро-інформаційно-комунікаційні машини, штучні нейронні мережі, непозиційні системи числення тощо. Визначено відповідні когнітивні межі машинорозмірних і пізнавальні пріоритети людинорозмірних систем. Обґрунтовано провідну роль людини у взаємодії інформаційно-комунікаційних і відтворювальних техніко-економічних систем, у тому числі таких, як цифрові екосистеми, роботи, адитивні виробничі системи, системи комп'ютерного інжинірингу, системи віртуальної та доповненої реальності. Окреслено техніко-економічні межі інформаційно-цифрової економіки, зокрема: цифрову місткість економіки і суспільства, критичний рівень дискретизації, що наближається до такого ж аналогового, довжину і складність знаннєво-інформаційного ланцюга, технологічні межі, потенціал систем числення тощо. Позначено такі альтернативи інформаційно-цифрової економіки, як аналогова економіка, нейро-інформаційна економіка, квантово-інформаційна економіка, біоінформаційна економіка. Зроблено висновок, що інформаційно-цифрова економіка сама по собі, у відокремленому від реальної, людинної економіки стані, є малокорисною людству. Перша є інтегрованою в останню і лише так здатна існувати, розвиватись і бути інновативною. Важливо не абсолютизувати новомодну апологію машини, а підкоряти її обґрунтованій апології людини і природи.