Мета роботи: визначення об’єму хірургічного втручання при вузловому зобі на фоні автоімунного тиреоїдиту з урахуванням активності процесів апоптозу та проліферації, індексу проліферативної активності.Матеріали і методи. На пункційному матеріалі ЩЗ, отриманому від 80 хворих із гістологічно верифікованим діагнозом вузловий зоб на фоні автоімунного тиреоїдиту до хірургічного лікування та через 1,5 – 3 роки після нього, проведені імуногістохімічні дослідження з використанням моноклональних антитіл проти Ki-67, Fas, FasL, Bcl-2 та P53 антигенів. За віддаленими результатами виділили дві групи хворих. До першої групи, яка становить 53 пацієнти, включені випадки, в яких не було розладів функції тиреоїдного залишку і змін об’єму залишеної частки залози порівняно з показниками до операції. Другу групу склали 27 хворих із клінічними і лабораторними ознаками післяопераційного гіпотиреозу середнього і тяжкого ступенів тяжкості, збільшенням об’єму залишеної частки залози на фоні прогресуючої лімфоїдної інфільтрації. Пацієнти обох груп у післяопераційному період отримували патогенетично обґрунтовану медикаментозну терапію автоімунного тиреоїдиту.Результати досліджень та їх обговорення. Проведені дослідження дозволяють розмежувати вибір об’єму операції – гемітиреоїдектомія чи тиреоїдектомія залежно від функціональної спроможності ЩЗ та показників апоптозу і проліферації у неураженій вузлом частці залози. Вважаємо, що тиреоїдектомія показана при поєднанні таких показників досліджуваних тестів: об’єм неураженої вузлом частки ЩЗ більший за 10 см3, рівень ТТГ більше за 3,55 мОД/л, вільного Т4 менше за 12,91 пмоль/л, рівень АТПО більше за 80,25 ОД/мл та АТТГ більше за 89,34 ОД/мл з показниками лімфопроліферативної активності та апоптозу, зокрема рівнів ІПА Ki-67 вищими за 10,55 %, ІІРК FasL – за 51 %, ІІРК Bcl-2 – за 90 %, та ІІРК p53 нижче 50 % і ІІРК Fas нижче 43 %.