History Of Pulmonary Thromboembolism Research Articles

Selección de pacientes para cierre percutáneo en el ictus isquémico no lacunar criptogénico asociado a foramen oval permeable. Datos del registro cooperativo NORDICTUS

IntroductionThere is an extending use of percutaneous closure of patent foramen ovale (PFO) as therapy for PFO-associated cryptogenic strokes. The aim of our study was to investigate the clinical practice of percutaneous closure of PFO and to analyse the variables for decision-making on the selection of patients for this procedure. MethodA prospective observational multicentric survey was conducted using all the cases of cryptogenic stroke/transient ischemic attack associated with PFO recorded in the NORDICTUS hospital registry during the period 2018-2021. Clinical data, radiological patterns, echocardiogram data and factors related to PFO-associated stroke (thromboembolic disease and paradoxical embolism criteria) were recorded. The indication for closure was analysed according to age (≤/> 60 years) and the characteristics of the PFO. ResultsIn the group ≤60 years (n=488), 143 patients (29.3%) underwent PFO closure. The most influential variables for this therapy were detection of a high-risk PFO (OR 4,11; IC 2,6-6,5, p<0,001), criteria for paradoxical embolism (OR 2,61; IC 1,28-5,28; p=0,008) and previous use of antithrombotics (OR 2,67; IC 1,38-5,18; p=0,009). In the group>60 years old (n=124), 24 patients had PFO closure (19%). The variables related to this option were history of pulmonary thromboembolism, predisposition to thromboembolic disease, paradoxical embolism criteria and high-risk PFO. ConclusionsThe detection of a high-risk PFO (large shunt, shunt with associated aneurysm) is the main criterion for a percutaneous closure-based therapy. Other conditions to consider in the eligibility of patients are the history of thromboembolic disease, paradoxical embolism criteria or the previous use of antithrombotics.

Selection of patients for percutaneous closure in nonlacunar cryptogenic stroke associated with patent foramen ovale. Data from the NORDICTUS cooperative registry

IntroductionThere is an extending use of percutaneous closure of patent foramen ovale (PFO) as therapy for PFO-associated cryptogenic strokes. The aim of our study was to investigate the clinical practice of percutaneous closure of PFO and to analyse the variables for decision-making on the selection of patients for this procedure. MethodA prospective observational multicentric survey was conducted using all the cases of cryptogenic stroke/transient ischaemic attack associated with PFO recorded in the NORDICTUS hospital registry during the period 2018-2021. Clinical data, radiological patterns, echocardiogram data and factors related to PFO-associated stroke (thromboembolic disease and paradoxical embolism criteria) were recorded. The indication for closure was analysed according to age (≤/> 60 years) and the characteristics of the PFO. ResultsIn the group ≤ 60 years (n = 488), 143 patients (29.3%) underwent PFO closure. The most influential variables for this therapy were detection of a high-risk PFO (OR 4.11; IC 2.6-6.5, P < .001), criteria for paradoxical embolism (OR 2.61; IC 1.28−5.28; P = .008) and previous use of antithrombotics (OR 2.67; IC 1.38−5.18; P = .009). In the > 60 years group (n = 124), 24 patients had PFO closure (19%). The variables related to this option were history of pulmonary thromboembolism, predisposition to thromboembolic disease, paradoxical embolism criteria, and high-risk PFO. ConclusionsThe detection of a high-risk PFO (large shunt, shunt with associated aneurysm) is the main criterion for a percutaneous closure-based therapy. Other conditions to consider in the eligibility of patients are the history of thromboembolic disease, paradoxical embolism criteria or the previous use of antithrombotics.

APLA Syndrome in Pregnancy and its Outcome: A Case Report

Antiphospholipid antibody syndrome is a heterogenous autoantibody mediated acquired thrombophilia, which is associated with severe life threatening complications during pregnancy and most important treatable cause of recurrent pregnancy loss. It was described in 1980s by E Nigel Harris and Aziz Gharavi. It is also called as Hughes syndrome. Clinician should have high index of suspicion of APLA in patient with history of recurrent abortions, Intra uterine death with unexplained cause. We are presenting a case of 27yr old G2A1 with 38 wks. of POG with history of pulmonary thromboembolism and pulmonary hypertension and deep vein thrombosis 2 years ago, she was diagnosed with APLA syndrome. Patient was followed up to term and she was asymptomatic throughout the pregnancy. She had full term normal delivery. Both mother and baby were stable and healthy. She was asymptomatic in her postpartum period

Алгоритми діагностики та лікування ідіопатичної легеневої артеріальної гіпертензії

Визначення. Легенева гіпертензія (ЛГ) — це гемодинамічний та патофізіологічний стан, що характеризується підвищенням середнього тиску в легеневій артерії &gt; 20 мм рт.ст. та оцінюється за даними катетеризації правих відділів серця (КПС). У більшості випадків ЛГ не самостійне захворювання, а є проявом інших хвороб. Ідіопатична легенева артеріальна гіпертензія (ІЛАГ) — діагноз, який встановлюється методом виключення усіх інших причин ЛГ (ураження лівих відділів серця, захворювання сполучної тканини, ВІЛ-інфекція, захворювання легень, портальна гіпертензія, вроджені вади серця, легенева тромбоемболія в анамнезі та ін.). При ІЛАГ етіологія захворювання невідома. Патогенез та симптоми ЛГ. Вазоконстрикція, мікротромбоз та ремоделювання судин — три основні патофізіологічні елементи при ЛГ. Симптоми ЛГ неспецифічні: задишка, швидка втомлюваність, біль у грудях при фізичному навантаженні, іноді спостерігаються синкопальні стани. У декомпенсованих пацієнтів наявні ознаки правосторонньої серцевої недостатності (нябряки, асцит, здуття живота, пульсація яремних вен). Діагностика. Діагностичний алгорим при ЛГ складається з двох етапів. Перший — поза межами експертного центру, другий — безпосередньо в експертному центрі ЛГ. При підозрі на це захворювання та за наявності типових симптомів та ознак усім хворим проводиться ехокардіографічне обстеження (ЕхоКГ). Далі, за певних умов (наприклад, відсутність основної причини ЛГ), хворий направляється до експертного центру ЛГ, де можливе проведення КПС. Оцінка прогнозу. Оцінка хворих з ІЛАГ необхідна для покращення контролю захворювання та переходу з більш високого ризику до більш низького. Оцінка прогнозу є комплексною та визначається на основі: клінічного статусу, прогресування симптомів, наявності синкопе, результатів тесту 6-хвилинної ходьби та NT-proBNP, результатів методів обстеження (кардіопульмональний тест із фізичним навантаженням, ЕхоКГ або МРТ серця, оцінка гемодинаміки). Лікування. Основними завданнями лікування ІЛАГ є зменшення вираженості симптомів, уповільнення прогресування захворювання, поліпшення якості та збільшення тривалості життя хворих. У першу чергу це загальні заходи (фізична активність, запобігання та ведення вагітності), запобігання інфекційним захворюванням, соціально-психологічна допомога, контроль дотримання режиму, рекомендації щодо подорожей/поїздок, підтримуюча терапія (пероральні антикоагулянти, діуретики, дигоксин, оксигенотерапія). Хворим із позитивним вазореактивним тестом призначаються блокатори кальцієвих каналів. У всіх інших хворих специфічна терапія ЛГ може включати простагландини (інгаляційна, внутрішньовенна та підшкірна форма), антагоністи простациклінових рецепторів, антагоністи рецепторів ендотеліну, інгібітори фосфодіестерази-5, стимулятори розчинної гуанілатциклази. Хірургічне лікування. Одним із варіантів хірургічного лікування ІЛАГ є передсердна септостомія — створення перфорації в міжпередсердній перегородці. Це призводить до декомпресії правих камер серця і збільшує перед-навантаження на лівий шлуночок, що веде до збільшення серцевого викиду. У разі неефективності всіх вищеописаних методів лікування та значного прогресування захворювання пацієнтам показана трансплантація легень або комплексу серце — легені.

Subclinical Atherosclerosis in Patients with Prior Pulmonary Thromboembolism

Objective: Recent studies have indicated that endothelial dysfunction is common in patients with a prior history of pulmonary thromboembolism (PTE). Based on the established relationship between endothelial dysfunction and atherosclerosis, we aimed to investigate carotid intima-media thickness (cIMT) as a marker of subclinical atherosclerosis in patients who have a prior history of PTE. Subjects and Methods: Medical records belonging to patients with a history of PTE and age- and gender-matched control subjects among those who underwent transthoracic echocardiography in Konya Training and Research Hospital were reviewed. Echocardiographic findings and cIMT measurements were recorded. cIMT measurements were compared between patient and control groups, and then independent correlates of cIMT were investigated using appropriate statistical methods. Results: A total of 110 patients (64.02 ± 12.67 years, males: n = 79 [71.81%]; females: n = 31 [28.19%]) were found to be eligible for assessment. Of these patients, 55 (50.00%) had a history of PTE. Patients with a history of PTE had significantly greater cIMT (p = 0.040). In this group of patients, cIMT positively and significantly correlated with basal right ventricular (RV) diameter (r = 0.271, p = 0.022), RV diastolic area (r = 0.376, p = 0.002), and systolic pulmonary artery pressure (r = 0.248, p = 0.037). In the multivariate linear regression analysis, only RV diastolic area was independently associated with cIMT in patients with PTE (p = 0.010). Conclusion: Patients with a history of PTE have increased cIMT when compared to healthy subjects, and cIMT, which is a marker of subclinical atherosclerosis, is independently associated with RV diameter in these patients.

Liver cirrhosis and the anticoagulant treatment – from guided indications to daily practice - case report

This is the case of a 64-year old hypertensive, diabetic patient, known to have liver cirrhosis, with a history of pulmonary thromboembolism, with permanent electrical cardiac stimulation, who was hospitalized for a newly diagnosed giant popliteal hematoma. The patient is currently discharged and following oral anticoagulant treatment.

Pulmonary hypertension in systemic lupus erythematosus: echocardiography-based definitions predict 6-year survival

The aim of this study was to investigate whether a core of echocardiography-based definitions of pulmonary hypertension (PH), as proposed by the European Society of Cardiology, European Respiratory Society and International Society of Heart and Lung Transplantation (ESC/ERS/ISHLT), may predict long-term survival in patients with SLE. A post hoc analysis from a cohort of SLE patients followed over 6 years was performed. Clinical associations, serum biomarkers, autoantibody profile, length of survival and all-cause mortality were assessed. Out of 115 patients from the original cohort, 55 satisfied our inclusion criteria and were grouped according to echocardiography as unlikely (n = 26), possible (n = 16) or likely (n = 13) to have PH. Likely PH was associated with a history of pulmonary thromboembolism, higher cumulated organ damage and active arthritis. The 6-year survival rate was 88% in the unlikely PH group, 87% in the possible PH group and 68% in the likely PH group (P < 0.05). Serum levels of endothelin-1, monocyte chemotactic protein-1, IL-17, and IFN-γ as well as a number of autoantibodies were no different between groups. The ESC/ERS/ISHLT echocardiography-based definitions of PH are useful to predict 6-year mortality in SLE patients. A history of pulmonary thromboembolism and lung vasculitis/haemorrhage, cumulated organ damage and long-lasting disease are associated with PH in SLE.

Pulmonary Embolism Caused by Popliteal Venous Aneurysm

Venous aneurysms are uncommon in the lower limb and are more frequently found in the neck and thoracic and visceral veins. However, they have been reported to cause thrombosis, pulmonary thromboembolism, and other related complications. Popliteal venous aneurysms are often undetected because they are usually asymptomatic, but they may cause pulmonary thromboembolic events. We experienced a case of a 44-year-old man who was referred for recurrent pulmonary thromboembolism. He showed no other symptoms or signs except shortness of breath. A popliteal venous aneurysm was diagnosed incidentally because the examinations were performed to detect a deep vein thrombosis in relationship to the patient's history of pulmonary thromboembolism. We report a case of surgical treatment for a popliteal venous aneurysm that was complicated by pulmonary thromboembolism.