Інтерстиційний цистит – важлива не тільки медична, але і соціальна проблема, адже може призводити до втрати працездатності, появи невротичних станів, позбавити повноцінного сну, змінити поведінку. Дослідження та оцінювання тривожно-депресивних розладів у пацієнтів з інтерстиційним циститом дасть змогу краще зрозуміти особливості та структуру психічної складової в симптоматиці цієї патології та розробити найбільш адекватну стратегію лікування із залученням фахівця у сфері психічного здоров’я для роботи в парі з урологом. Мета роботи – оцінити тривожно-депресивні прояви та їхній зв’язок із соматичною симптоматикою в пацієнтів з інтерстиційним циститом. Матеріали та методи. Обстежили 44 пацієнти (38 жінок, 6 чоловіків) із діагнозом інтерстиційний цистит/сечоміхуровий больовий синдром. Для оцінювання соматичних проявів і впливу симптомів на якість життя використали опитувальники Genitourinary Pain Index (GUPI), O’Leary-Sant, Pelvic Pain and Urgency/Frequency Patient Symptom Scale (PUF). Для оцінювання психічних проявів використали шкалу депресії Бека, тест Спілбергера. Результати. Виявили, що 5 осіб мали низький ступінь реактивної тривожності, 11 – помірний ступінь, 28 – високу реактивну тривожність; 9 осіб мали низьку особистісну тривожність, 18 – помірну, 17 обстежених – високу особистісну тривожність. Не встановили кореляцію показників реактивної та особистісної тривожності з результатами опитувальника GUPI, шкали PUF, опитувальника O'Leary-Sant. 22 особи мали легкі депресивні прояви, у 22 осіб – відсутні депресивні симптоми. Визначили зворотну кореляцію між ступенем вираженості симптоматики за опитувальником GUPI та ступенем тяжкості депресії (rs = -0,28, p < 0,1). Виявили пряму кореляцію між негативним впливом на якість життя та ступенем тяжкості депресії (rs = +0,253, p < 0,1). Висновки. Інтерстиційний цистит завжди супроводжується тривожно-депресивною симптоматикою, і тривожна симптоматика більш притаманна та виражена, ніж депресивна. Тяжка симптоматика може бути передумовою розвитку тривожно-депресивних розладів у пацієнтів, однак не є прямою причиною їх виникнення. Особистісна тривожність не є фактором ризику для ранньої появи захворювання та подовження його тривалості, як і більш рання чи пізня поява та довша тривалість інтерстиційного циститу не є передумовою посилення реактивної тривожності. Ступінь тяжкості депресії прямо залежить від негативного впливу соматичних симптомів на якість життя. Комплексний підхід із залученням до діагностики та лікування фахівця у сфері психічного здоров’я може суттєво підвищити ефективність терапії інтерстиційного циститу.