Обґрунтовано потребу активізації ролі ефективного управління конфліктами та соціальними експектаціями членів трудового колективу організації. Наголошено на істотній ролі конфлікту в регуляції діяльності колективу. Оглянуто психологічні причини та детермінанти виникнення міжособистісних, внутрішньогрупових та міжгрупових конфліктів в організації та їхні негативні наслідки. Зазначено низку конструктивних функцій конфліктів у діяльності організацій. Наведено стадії управлінської діагностики конфліктної ситуації. Приділено увагу аналізу суб'єктивного психологічного чинника організаційного конфлікту – опору нововведенням – у взаємозв'язку із психологічними станами особи працівника та методами вирішення конфлікту подолання опору змінам. Доведено, що результативність управлінського впливу значно залежить від соціальних позицій, які займають працівники, їх соціальних ролей в організації. З'ясовано, що неприйняття працівником визначеної для нього професійно-функціональної ролі, однаково як і відсутність її інтерналізації, спостерігаються коли за змістом та умовами реалізації ця роль не відповідає потребам і самооцінці особистості. Зазначено, що експектаційна невідповідність є однією з визначальних причин виникнення внутрішньоособистісного конфлікту. Охарактеризовано особливості негативних виявів неправильно обраної соціально-професійної ролі, зокрема синдрому "професійного вигорання". Визначено бажані управлінські впливи для подолання конфлікту. Наведено інструменти психологічної саморегуляції, яка є інтегративною властивістю особистості.
Read full abstract