Effectiveness Of Fixed-dose Combination Research Articles

Порівняння впливу фіксованої комбінації периндоприл/амлодипін на ураження органів-мішеней у пацієнтів з артеріальною гіпертензією з ішемічною хворобою серця та без неї (результати дослідження EPHES)

Дослідження EPHES (Evaluation of influence of fixed dose combination Рerindopril/Amlodipine on target organ damage in patients with arterial HypErtension with or without iSchemic heart di­sease — оцінка впливу фіксованої комбінації периндоприл/амлодипін на ураження органів-мішеней у пацієнтів з артеріальною гіпертензією (АГ) з ішемічною хворобою серця (ІХС) та без неї) мало за мету порівняти ефективність фіксованої комбінації (ФК) периндоприл/амлодипін щодо зниження артеріального тиску (АТ) та динаміки вираженості ураження органів-мішеней у хворих на АГ з ІХС та без неї. Матеріали та методи. У дослідження EPHES було включено 60 пацієнтів з АГ віком старше від 30 років: перша група — 30 пацієнтів без ІХС, друга — 30 пацієнтів, які мали ІХС. Строк спостереження становив 12 місяців. Усім пацієнтам у день рандомізації призначали ФК периндоприл/амлодипін у початковій дозі 5/5 мг один раз на добу. При необхідності (АТ > 140/90 мм рт.ст.) дози компонентів ФК збільшували поступово кожні 2 тижні до 10/10 мг, а після 6 тижнів лікування додавався індапамід 1,5 мг. 66,7 та 96,7 % пацієнтів в першій та другій групах відповідно отримували бета-адреноблокатори. Усім пацієнтам проводили: вимірювання маси тіла та зросту, офісних рівнів систолічного АТ (САТ), діастолічного АТ (ДАТ) та частоти серцевих скорочень (ЧСС), добове моніторування АТ, визначення швидкості поширення пульсової хвилі в артеріях еластичного (ШППХе) та м’язового типів, центрального САТ, стандартизованого до ЧСС 75 уд/ хв індексу аугментації (Аіх75), біохімічне дослідження крові, електрокардіографію, ехокардіографію з допплерографією, вимірювання гомілково-плечового індексу, визначення товщини комплексу інтима-­медіа (ТКІМ). Результати. Встановлено, що призначена терапія на основі ФК периндоприл/амлодипін незалежно від наявності або відсутності ІХС ефективно (до цільових рівнів) та безпечно знижувала офісний, середньодобовий, денний, нічний та центральний АТ. При цьому достовірно зменшувалися початково підвищені денна та нічна варіабельність АТ, величина ранкового підйому САТ та частка пацієнтів з добовим профілем АТ типу «нон-дипер», проте ці показники залишалися достовірно більшими у пацієнтів з ІХС на всіх етапах лікування. Хворі з ІХС та без неї не відрізнялися за початковою величиною АІх75, і на фоні призначеної терапії спостерігалося достовірне зменшення цього показника в обох групах, проте у хворих з ІХС це зменшення АІх75 було достовірно меншим, ніж у групі без ІХС, що, імовірно, було пов’язано з більш частим застосуванням бета-блокаторів. Ефективне щодо зниження АТ лікування призводило в обох групах до достовірного зменшення ураження органів-мішеней — покращення пружно-еластичних властивостей аорти та діастолічної функції лівого шлуночка, зменшення рівня альбумінурії, гіпертрофії лівого шлуночка та розміру лівого передсердя. Ступінь зниження ШППХе був достовірно (Р < 0,005) меншим у пацієнтів без ІХС, ніж у групі з ІХС — 2,5 ± 0,2 м/с проти 4,4 ± 0,5 м/с. Окрім того, незважаючи на однаковий ступінь зменшення індексу маси міокарда лівого шлуночка, покращення діастолічної функції лівого шлуночка (збільшення Е/А та зменшення Е/Е’) у групі хворих з ІХС було більшим — на 64,4 та 54,1 % проти 39,8 та 23,2 % відповідно (Р < 0,05 для обох показників). Максимальна величина ТКІМ достовірно зменшилася лише в пацієнтів з ІХС. Терапія не призводила до достовірних змін біохімічних показників та добре переносилася хворими — побічні явища зареєстровані у 2 (6,5 %) в групі без ІХС та у 3 (10 %) у групі з ІХС (Р = НД між групами). Групи достовірно не відрізнялися за динамікою скарг, і серед пацієнтів з ІХС, які мали стенокардію на початку дослідження, значно зменшилася кількість приступів стенокардії за тиждень — з 2,5 ± 0,4 до 1,2 ± 0,2 (Р < 0,01). Висновки. Отже, лікування АГ на основі ФК периндоприл/амлодипін було ефективним щодо зниження АТ та регресу ураження органів-мішеней незалежно від наявності ІХС. Зміни показників, що характеризують ураження органів-мішеней, дещо відрізнялися в пацієнтів з ІХС та без неї, що необхідно враховувати при виборі тактики лікування.

Клінічна ефективність фіксованої комбінації периндоприлу, індапаміду й амлодипіну у хворих на артеріальну гіпертензію з абдомінальним ожирінням. Результати 12-тижневого спостереження

Актуальність. Лікування артеріальної гіпертензії у хворого з абдомінальним ожирінням є дуже складною задачею. Тому найбільш доцільнім вважається застосування для лікування цієї категорії хворих комбінованої антигіпертензивної терапії з використанням двох і більше компонентів. Метою дослідження було вивчення клінічної ефективності фіксованої комбінації периндоприлу, індапаміду, амлодипіну у хворих на артеріальну гіпертензію в поєднанні з абдомінальним ожирінням. Матеріали і методи. Обстежені 32 хворі на неконтрольовану артеріальну гіпертензію з абдомінальним ожирінням у динаміці 12-тижневої терапії фіксованою трикомпонентною комбінацією — периндоприл/індапамід/амлодипін на тлі застосування аторвастатину і дієтичних рекомендацій. Результати. Показано, що використання фіксованої трикомпонентної комбінації — периндоприл/індапамід/амлодипін на тлі середньодозової статинотерапії і дієтичних рекомендацій у хворих на неконтрольовану артеріальну гіпертензію з абдомінальним ожирінням супроводжується позитивними змінами рівнів ліпідів крові і не викликає погіршення показників вуглеводного і пуринового обмінів. Висновки. Установлена висока ефективність апробованої фіксованої трикомпонентної комбінації антигіпертензивних препаратів у цієї категорії хворих.

297-OR: Triglyceride Reduction and Effect on Lipoprotein Metabolism in Patients with Type 2 Diabetes Mellitus Receiving Fixed-Dose Combination of Insulin Degludec and Liraglutide

Aim: To compare the effect of fixed-dose combination of Insulin Degludec and Liraglutide (IDegLira) on anthropometric, carbohydrate metabolism and lipid parameters, as well as on apoB-containing lipoprotein subclasses and HDL lipidome, in patients with type 2 diabetes (T2DM) regarding changes in triglyceride (TG) levels. Methods: Seventy-two uncontrolled patients with T2DM on oral antidiabetics were randomized to receive IDegLira or Insulin Degludec (IDeg) for a 12-week treatment. In the present study, 42 patients receiving IDegLira were included. Twenty-one presented a decrease, while the remaining an increase in TG levels. ApoB-containing lipoprotein subclasses levels were measured by LDL-Lipoprint method, whereas HDL lipidomic analysis via 1H-NMR spectroscopy. Results: In patients experiencing a decrease in TG levels after IDegLira administration, a significant decrease in body weight and BMI, by 4.4kg and 1.59kg/m2 respectively, was observed. Fasting glucose, HbA1c and HbA1c Glycation Index noted a decrease by 35 mg/dl, 1.4% and 1.1 respectively (p=0.018, p=0.004, p=0.004). IDegLira administration in this subgroup resulted in a significant reduction of total (TC) and LDL cholesterol (LDLC) by 22.5mg/dl and 13.2mg/dl, respectively. Small-dense LDLC (sdLDLC) levels significantly correlated with changes in TG levels (r=0.496, p=0.02). Furthermore, IDegLira administration resulted in significant enrichment of HDL particle core in esterified cholesterol, depletion of TG content and an atheroprotective shift in fatty acid pattern of HDLs. The aforementioned changes were significantly greater than those observed in patients receiving IDegLira and did not experience a TG reduction. Conclusions: TG reduction as a result of IDegLira administration is accompanied by greater changes in anthropometric and carbohydrate metabolism parameters, TC, LDLC, sdLDLC and HDL lipidome. Disclosure E. Pappa: None. C. Kostara: None. A. Dimou: None. E. T. Bairaktari: None. V. Tsimihodimos: None.

Non-statin lipid-lowering therapy over time in very-high-risk patients: effectiveness of fixed-dose statin/ezetimibe compared to separate pill combination on LDL-C

BackgroundMany patients at very-high atherosclerotic cardiovascular disease risk do not reach guideline-recommended targets for LDL-C. There is a lack of data on real-world use of non-statin lipid-lowering therapies (LLT) and little is known on the effectiveness of fixed-dose combinations (FDC). We therefore studied prescription trends in oral non-statin LLT and their effects on LDL-C.MethodsA retrospective analysis was conducted of electronic medical records of outpatients at very-high cardiovascular risk treated by general practitioners (GPs) and cardiologists, and prescribed LLT in Germany between 2013 and 2018.ResultsData from 311,242 patients were analysed. Prescriptions for high-potency statins (atorvastatin and rosuvastatin) increased from 10.4% and 25.8% of patients treated by GPs and cardiologists, respectively, in 2013, to 34.7% and 58.3% in 2018. Prescription for non-statin LLT remained stable throughout the period and low especially for GPs. Ezetimibe was the most prescribed non-statin LLT in 2018 (GPs, 76.1%; cardiologists, 92.8%). Addition of ezetimibe in patients already prescribed a statin reduced LDL-C by an additional 23.8% (32.3 ± 38.4 mg/dL), with a greater reduction with FDC [reduction 28.4% (40.0 ± 39.1 mg/dL)] as compared to separate pills [19.4% (27.5 ± 33.8 mg/dL)]; p < 0.0001. However, only a small proportion of patients reached the recommended LDL-C level of < 70 mg/dL (31.5% with FDC and 21.0% with separate pills).ConclusionsPrescription for high-potency statins increased over time. Non-statin LLT were infrequently prescribed by GPs. The reduction in LDL-C when statin and ezetimibe were prescribed in combination was considerably larger for FDC; however, a large proportion of patients still remained with uncontrolled LDL-C levels.Graphic abstract

135-OR: The Effect of Fixed-Dose Combination of Insulin Degludec and Liraglutide on Serum Lipoprotein Metabolism in Patients with Type 2 Diabetes Mellitus

Aim: Administration of fixed-dose combination of Insulin Degludec and Liraglutide (IDegLira) has been associated with changes in the lipid-profile of diabetic patients. We assessed the effect of IDegLira on serum apolipoproteins, apoB-containing lipoprotein subclasses and HDL lipidome in patients with type 2 diabetes mellitus (T2DM). Methods: Sixty uncontrolled patients with T2DM on oral antidiabetic drugs were included. Of them, thirty received IDegLira and the remaining Insulin Degludec(IDeg). Lipid and carbohydrate metabolism parameters were assessed before and following 3-month-treatment. ApoB-containing lipoprotein subclasses levels were measured by LDL-Lipoprint method, whereas HDL lipidomic analysis via 1H-NMR spectroscopy. Results: Administration of IDegLira resulted in a significant reduction of total (TC) and LDL cholesterol (LDLC) by 14.68mg/dl and 10.45mg/dl, respectively. ApoA1 and apoB decreased in patients treated with IDegLira. A non-significant change in small-dense LDLC (sdLDL-C) levels was observed that was significantly correlated with changes in TG levels (r=0.468, p=0.007). Furthermore, IDegLira administration resulted in significant enrichment of HDL particles’ core in esterified cholesterol and depletion of TGs content. IDegLira induced an atheroprotective shift in fatty acid pattern of HDLs characterized by a statistically significant lower content in saturated and higher in unsaturated fatty acids (linoleic acid, eicosapentaenoic and arachidonic acids and docosahexaenoic acid). No significant changes were observed in the IDeg group. Conclusions: Administration of IDegLira is accompanied by changes in HDL lipdome, a decrease in TC, LDLC, apoA1 and B, while the levels of sdLDL were only reduced in patients experiencing a decrease in TGs. The contribution of these changes to cardiovascular risk reduction after treatment with liraglutide in clinical trials cannot be excluded. Disclosure E. Pappa: None. C. Kostara: None. C. Tellis: None. A.D. Tselepis: None. E. Bairaktari: None. V. Tsimihodimos: None.

A survey to assess awareness about fixed dose combinations (FDCs) among pharmacists in two Central Kashmir Districts, Srinagar and Budgam, Kashmir, India

Background: FDCs are highly popular in Indian pharmaceutical market. The FDCs have both advantages as well as disadvantages. To be advantageous WHO guidelines for the manufacture and use of FDCs must be strictly followed. Irrational use of FDCs is a major public health problem and leads to increased risk of adverse drug events, higher treatment costs and antimicrobial resistance. FDCs as well as other single component drugs cannot be used rationally unless everyone involved directly or indirectly in the health care profession is involved. Pharmacist is a coordinator between different members of healthcare team and the patients. Hence, his role in safe use of medicines is important. The present study was undertaken to assess the knowledge of pharmacists about FDCs.Methods: A descriptive questionnaire survey was conducted in various government and private pharmacies of two Central Kashmir Districts, Srinagar and Budgam, aiming to assess the knowledge of pharmacists about FDCs. The questionnaires were distributed randomly among 79 pharmacists, out of which 60 returned the completed questionnaire.Results: 55.00% of the respondents knew the basic facts about FDCs. 96.66% knew that FDCs reduced the cost of therapy and 93.33% were aware that FDCs improve patient compliance. 60% answered incorrectly when asked about effect of FDCs on cumulative toxicity. Almost equal percentage (63.33%) answered incorrectly when asked about rationality and ADR profile of FDCs. 83.33% knew that it is difficult to know the offending agent in case ADRs occur after FDC use.78.33% respondents thought that all FDCs are approved by drug regulatory authorities.Conclusions: The study showed that pharmacists had not the enough knowledge about FDCs. Pharmacy students in their formative years of learning should be taught to promote rational use of FDCs as they are the future custodians of technical information on the products available on their domestic market.

Treatment outcomes of fixed-dose combination versus separate tablet regimens in pulmonary tuberculosis patients with or without diabetes in Qatar

BackgroundTuberculosis is considered the second most common cause of death due to infectious agent. The currently preferred regimen for treatment of pulmonary tuberculosis (PTB) is isoniazid, rifampin, pyrazinamide, and ethambutol, which has been used either as separate tablets (ST) or as fixed-dose combination (FDC). To date, no studies have compared both regimens in Qatar. We aim to evaluate the safety and effectiveness of FDC and ST regimen for treating PTB, in addition to comparing safety and efficacy of FDC and ST regimens in patients with diabetes treated for TB.MethodsA retrospective observational study was conducted in two general hospitals in Qatar. Patients diagnosed with PTB received anti-tuberculosis medications (either as FDC or ST) administered by the nurse. Sputum smears were tested weekly. We assessed the time to negative sputum smear and incidence of adverse events among FDC and ST groups.ResultsThe study included 148 patients. FDC was used in 90 patients (61%). Effectiveness was not different between FDC and ST regimens as shown by mean time to sputum conversion (29.9 ± 18.3 vs. 35.6 ± 23 days, p = 0.12). Similarly, there was no difference in the incidence of adverse events, except for visual one that was higher in ST group. Among the 33 diabetic patients, 19 received the FDC and had faster sputum conversion compared to those who received ST (31 ± 12 vs. 49.4 ± 30.9 days, p = 0.05). Overall, diabetic patients needed longer time for sputum conversion and had more hepatotoxic and gastric adverse events compared to non-diabetics.ConclusionST group had higher visual side effects compared to FDC. FDC may be more effective in diabetic patients; however, further studies are required to confirm such finding.

Антигипертензивная и вазопротективная эффективность фиксированных комбинаций амлодипин/лизиноприл и бисопролол/гидрохлоротиазид

Антигипертензивная и вазопротективная эффективность фиксированных комбинаций амлодипин/лизиноприл и бисопролол/гидрохлоротиазид

Влияние фиксированной комбинации периндоприл А/амлодипин на меж- и внутривизитную вариабельность артериального давления и частоты сердечных сокращений в реальной клинической практике в Российской наблюдательной программе КОНСТАНТА

Влияние фиксированной комбинации периндоприл А/амлодипин на меж- и внутривизитную вариабельность артериального давления и частоты сердечных сокращений в реальной клинической практике в Российской наблюдательной программе КОНСТАНТА

Effect of artesunate-mefloquine fixed-dose combination in malaria transmission in amazon basin communities

BackgroundStudies in South-East Asia have suggested that early diagnosis and treatment with artesunate (AS) and mefloquine (MQ) combination therapy may reduce the transmission of Plasmodium falciparum malaria and the progression of MQ resistance.MethodsThe effectiveness of a fixed-dose combination of AS and MQ (ASMQ) in reducing malaria transmission was tested in isolated communities of the Juruá valley in the Amazon region.Priority municipalities within the Brazilian Legal Amazon area were selected according to pre-specified criteria. Routine national malaria control programmatic procedures were followed. Existing health structures were reinforced and health care workers were trained to treat with ASMQ all confirmed falciparum malaria cases that match inclusion criteria. A local pharmacovigilance structure was implemented. Incidence of malaria and hospitalizations were recorded two years before, during, and after the fixed-dose ASMQ intervention. In total, between July 2006 and December 2008, 23,845 patients received ASMQ. Two statistical modelling approaches were applied to monthly time series of P. falciparum malaria incidence rates, P. falciparum/Plasmodium vivax infection ratio, and malaria hospital admissions rates. All the time series ranged from January 2004 to December 2008, whilst the intervention period span from July 2006 to December 2008.ResultsThe ASMQ intervention had a highly significant impact on the mean level of each time series, adjusted for trend and season, of 0.34 (95%CI 0.20 – 0.58) for the P. falciparum malaria incidence rates, 0.67 (95%CI 0.50 – 0.89) for the P. falciparum/P. vivax infection ratio, and 0.53 (95%CI 0.41 – 0.69) for the hospital admission rates. There was also a significant change in the seasonal (or monthly) pattern of the time series before and after intervention, with the elimination of the malaria seasonal peak in the rainy months of the years following the introduction of ASMQ. No serious adverse events relating to the use of fixed-dose ASMQ were reported.ConclusionsIn the remote region of the Juruá valley, the early detection of malaria by health care workers and treatment with fixed-dose ASMQ was feasible and efficacious, and significantly reduced the incidence and morbidity of P. falciparum malaria.

Effects of fixed-dose combination fosinopril/hydrochlorothiazide on blood pressure in uncontrolled hypertension

Effects of fixed-dose combination fosinopril/hydrochlorothiazide on blood pressure in uncontrolled hypertension