Актуальність. Переломи дистальної частини плечової кістки становлять лише 2 % від усіх переломів кісток скелета в дорослих та 30 % від усіх переломів ділянки ліктьового суглоба. Метою дослідження було проаналізувати результати лікування хворих із переломами дистального епіметафіза плечової кістки та їх наслідками залежно від тяжкості та давності перелому. Матеріали та методи. З 2011 по 2018 рік спостерігали 132 хворих із переломами дистального епіметафіза плеча. Середній вік пацієнтів становив 39,6 ± 15,1 року, чоловіків було дещо більше, ніж жінок (53,8 та 46,2 % відповідно). Усім хворим виконували відкриту репозицію та металоостеосинтез переломів плечової кістки пластинами з кутовою стабільністю. Віддалені результати лікування вивчені у 95 хворих, що становило 71,97 % від загальної кількості. Усіх пацієнтів ретроспективно розподілили на дві групи. Першу групу становили 44 (46,32 %) пацієнти зі свіжими переломами. Другу групу — хворі із застарілою травмою (більше 2 місяців), несправжніми суглобами та неправильно консолідованими переломами даної локалізації (51 пацієнт — 53,68 %). В середньому хворі з I групи були обстежені через 19,2 ± 7,1 місяця після операції, а в групі II — через 16,3 ± 5,2 місяця. Результати. Переважна кількість переломів та остеотомій ліктьового відростку зрослися рентгенологічно та клінічно (90,91% в першій групі та 86,27% в другій групі) без зміщень по рівню суглобової поверхні (> 2 мм) та без кутових деформацій (> 10˚). У більшості хворих із першої групи зрощення було констатоване протягом 4 місяців після операції, тоді як у хворих другої групи цей час у середньому становив 6 місяців. В обох групах спостерігали 26 ускладнень (27,37 %). Середній результат лікування за Mayo Elbow Performance Score (MEPS) становив 88,48 ± 15,12 бала в групі I та 83,94 ± 16,89 бала в II групі, а 86,36 % пацієнтів I групи та 78,43 % у II групі мали відмінні або добрі результати лікування. Якщо розглядати суб’єктивну оцінку оперативного втручання пацієнтами, то вона практично повністю збігається з результатами, отриманими за MEPS, — 76 хворих з обох груп (80,0 %) залишились задоволені оперативним втручанням. Висновки. Результати оперативного лікування у хворих із наслідками переломів дистального епіметафіза плеча не мали вірогідних відмінностей від свіжих випадків, проте залежали як від тяжкості попередньої травми, так і від наявної деформації, незрощення або ж ступеня вираженості згинально-розгинальної контрактури, що спостерігалася на початку лікування.