Від першого описання в науковій літературі поняття «гіпертензія білого халата» пройшло понад 30 років, але відтоді все більше уваги вчені приділяють цьому стану. «Гіпертензію білого халата» констатують у випадку, коли показники артеріального тиску, визначеного в кабінеті лікаря, відповідають критеріям артеріальної гіпертензії, але остання не підтверджується показниками амбулаторного або домашнього моніторування артеріального тиску. Спочатку цей термін відносили лише до пацієнтів, які не отримували антигіпертензивного лікування, але нещодавно це визначення поширили й на осіб, які регулярно приймають ліки, що знижують артеріальний тиск, і цей стан отримав назву «неконтрольована гіпертензія білого халата». Одні з найвпливовіших організацій світу у галузі кардіології не дійшли консенсусу щодо єдиних критеріїв визначення «гіпертензії білого халата», що призвело до розбіжностей порогових значень артеріального тиску за даними амбулаторного моніторування. Доволі багато досліджень минулих років були присвячені вивченню клінічної та прогностичної значущості «гіпертензії білого халата» відносно таких наслідків, як метаболічні розлади, субклінічні й екстракардіальні ураження органів-мішеней, серцево-судинної захворюваності та смертності, а також смертності загалом. На теперішній час безсумнівним є той факт, що «гіпертензія білого халата» – це стан, який потребує корекції; однак досі спірними є гіпотези стосовно прогностичної ролі цього стану та ведення таких пацієнтів. Питання щодо лікування «гіпертензії білого халата» як стану залишається відкритим і потребує подальшого вивчення. Сьогодні вважається доцільним для осіб, у яких показники офісного артеріального тиску в нормі або нижчі від цільових, не призначати антигіпертензивне лікування, а інтенсифікувати модифікацію способу життя та скерувати всі зусилля на зниження серцево-судинного ризику.
Read full abstract