Concomitant Fatty Liver Disease Research Articles

SGLT2i impact on HCC incidence in patients with fatty liver disease and diabetes: a nation-wide cohort study in South Korea.

This study evaluated the effect of sodium-glucose cotransporter-2 inhibitors (SGLT2i) on cancer development, particularly in hepatocellular carcinoma (HCC), in individuals with concomitant fatty liver disease (FLD) and type 2 diabetes mellitus (T2DM). Using data from Korea's Health Insurance Review and Assessment Service, we performed Kaplan-Meier and Cox regression analyses in patients with non-alcoholic fatty liver disease (NAFLD) and T2DM (NAFLD-T2DM cohort) and those with chronic viral hepatitis (CVH) alongside FLD and T2DM (FLD-T2DM-CVH cohort). In the propensity score (PS) matched NAFLD-T2DM cohort (N = 107,972), SGLT2i use was not associated with the occurrence of overall cancer, including HCC. However, old age, male sex, liver cirrhosis, and hypothyroidism were identified as independent risk factors for HCC occurrence, whereas statin and fibrate usage were associated with reduced HCC risk in this cohort in multivariate Cox analysis. In the PS-matched FLD-T2DM-CVH cohort (N = 2798), a significant decrease in HCC occurrence was observed among SGLT2i users (P = 0.03). This finding remained consistent in the multivariate Cox regression analysis (Hazard ratio = 2.21, 95% confidence interval = 1.01-4.85, P = 0.048). In conclusion, SGLT2i may be a beneficial option for diabetes management in patients with concomitant T2DM, FLD, and CVH while affirming the overall safety of SGLT2i in other types of cancer.

Fatty liver disease reverses the obesity paradox in chronic kidney disease stages 3-5: A follow-up study of NHANES III.

High body mass index (BMI) has been associated with better survival in patients with end‐stage kidney disease. Individuals with fatty liver disease (FLD) have a higher risk of chronic kidney disease. It remains unclear whether the survival benefit of high BMI in patients with chronic kidney disease is present when there is concomitant FLD. This study used the data set from the Third American National Health and Nutrition Examination Survey and the corresponding survival data. The Cox proportional hazards model was used to evaluate the effect of BMI on mortality. A total of 12,445 participants were included. The prevalence of FLD was 39.8%. The median follow‐up time (with interquartile range) was 22.8 (20.8–24.8) years. During this period, 3749 (30.1%, 14.4 of 1000 person‐year) deaths were observed. Among these, 1169 (31.2%) died within the first 10 years. The Cox regression analysis showed that the BMI level was not associated with 25‐year mortality in patients with decreased glomerular filtration rate (GFR < 60 ml/min/1.73 m2), but 10‐year mortality was significantly lower in patients with BMI ≥ 25 kg/m2 than in those with BMI < 25 kg/m2 (p = 0.049). Multivariate analysis showed BMI ≥ 25 kg/m2 was an independent protective factor for 10‐year mortality (hazard ratio [HR] 0.691, 95% confidence interval [CI] 0.559–0.856; p = 0.001). This protective effect of higher BMI was lost in patients with FLD (HR 0.884, 95% CI 0.585–1.335; p = 0.557) but persisted in the non‐FLD group (HR 0.625, 95% CI 0.479–0.816; p = 0.001). The survival benefit of overweight/obesity for patients with decreased GFR, which was attenuated by the presence of FLD, only existed in the first decade.

ОСОБЛИВОСТІ ЗМІН МІНЕРАЛЬНОЇ ЩІЛЬНОСТІ КІСТКОВОЇ ТКАНИНИ У ХВОРИХ НА РЕВМАТОЇДННИЙ АРТРИТ В ПОЄДНАННІ З НЕАЛКОГОЛЬНИМ СТЕАТОГЕПАТИТОМ

РЕЗЮМЕ. РА займає особливе місце серед захворювань, які призводять до розвитку остеопорозу. Остеопороз при РА є наслідком як існуючого хронічного системного захворювання, так і терапії глюкокортикоїдами. Не проводилось вивчення взаємозв’язку між морфофункціональними порушеннями печінки і МЩКТ у хворих на РА.Мета дослідження – дослідити порушення структурно-функціонального стану кісткової тканини та виявити залежність змін мінеральної щільності кісткової тканини від наявності НАГС чи його відсутності, застосовуючи рентгенівську денситометрію в пацієнтів із РА.Матеріали та методи. Обстеження пацієнтів проводилося за традиційною методикою і включало: 1) загальноклінічні: огляд, опитування, наявність у минулому переломів, їх кількість та обставини їх виникнення, визначення ІМТ; 2) лабораторні (загальний та біохімічний аналіз крові, визначення РФ методом латекс- аглютинації, оцінку титру АТ ЦЦП методом ELISA (діагностична межа ≥15 ум. од./мл); 3) мінеральну щільність кісткової тканини визначали з використанням подвійного рентгенівського денситометра ДРХ-А (Dualenergy X-Ray Absorptiometry) фірми LUNAR (США) на рівні поперекового відділу хребта. У пацієнтів з МЩКТ на рівні поперекового відділу хребта ≤ -2,5 SD діагностували остеопороз; у пацієнтів, у яких рівень МЩКТ &lt; -1 SD і ≥ -2,5 – SD- остеопенію; індекс Z (відхилення мінеральної щільності кістки від середнього значення у хворих відповідного віку), індекс Т (відхилення від референтного значення пікової кісткової маси у здорових осіб молодого віку); 4) статистичні.Результати. Денситометричні показники у когорті хворих з НАСГ вказують на значне зниження МЩКТ, порівняно з пацієнтами без ураження печінки. У більшості жінок з РА та супутнім ураженням печінки у постменопаузальному періоді відзначали явища остеопенії і остеопорозу (ОП). Серед пацієнтів із мінімальною активністю РА в поєднанні з НАСГ була незначна кількість обстежених із остеопорозом, у хворих на РА ІІ ступеня активності частка їх із остеопенією і остеопорозом розподілилася з невеликими відмінностями, хоча за відсотковим значенням переважали хворі з остеопенією. Найбільша кількість пацієнтів, яка становила групу максимальної активності РА, була представлена остеопорозом. Остеодефіцитні стани асоціювалися із ожирінням у пацієнтів з РА та НАСГ. За умов позитивності АТ ЦЦП кількість хворих із остеопорозом достовірно більша, ніж із нормальною мінеральною щільністю кісткової тканини і остеопенією. Пацієнти із серопозитивним РА мали статистично значущий вищий ризик виникнення остеодефіцитних станів і частіше хворіли на остеопороз, ніж особи із серонегативним РА. У більшої когорти хворих з РА в поєднанні з НАСГ діагностовано переломи в анамнезі: з остеопенією – у 6 (10,34%) осіб, з остеопорозом – у 12 (20,69%) хворих.Висновки. Серед хворих на РА із супутнім НАСГ діагностовано явища остеопенії та остеопорозу в 87,93 % випадків. Вивчення структурно-функціонального стану кісткової тканини поперекового відділу хребта в жінок до менопаузи і в постменопаузальному період із РА та супутнім НАСГ, порівняно з пацієнтами, які не мали супутнього ураження печінки, демонструвало достовірно вищий відсоток розвитку остеодефіцитних станів, який асоціювався із супутнім ожирінням, активністю РА, наявністю АТ ЦЦП і РФ як за кількісними значеннями МЩКТ, так й за частотою реєстрації даних станів.

Abstract #839: Mifepristone Reduced U500 Insulin Usage in a Patient with Cushing’s Disease and Normalized Concomitant Fatty Liver Disease and Retinopathy

Abstract #839: Mifepristone Reduced U500 Insulin Usage in a Patient with Cushing’s Disease and Normalized Concomitant Fatty Liver Disease and Retinopathy