ОСОБЛИВОСТІ ЗМІН МІНЕРАЛЬНОЇ ЩІЛЬНОСТІ КІСТКОВОЇ ТКАНИНИ У ХВОРИХ НА РЕВМАТОЇДННИЙ АРТРИТ В ПОЄДНАННІ З НЕАЛКОГОЛЬНИМ СТЕАТОГЕПАТИТОМ

Abstract

РЕЗЮМЕ. РА займає особливе місце серед захворювань, які призводять до розвитку остеопорозу. Остеопороз при РА є наслідком як існуючого хронічного системного захворювання, так і терапії глюкокортикоїдами. Не проводилось вивчення взаємозв’язку між морфофункціональними порушеннями печінки і МЩКТ у хворих на РА.Мета дослідження – дослідити порушення структурно-функціонального стану кісткової тканини та виявити залежність змін мінеральної щільності кісткової тканини від наявності НАГС чи його відсутності, застосовуючи рентгенівську денситометрію в пацієнтів із РА.Матеріали та методи. Обстеження пацієнтів проводилося за традиційною методикою і включало: 1) загальноклінічні: огляд, опитування, наявність у минулому переломів, їх кількість та обставини їх виникнення, визначення ІМТ; 2) лабораторні (загальний та біохімічний аналіз крові, визначення РФ методом латекс- аглютинації, оцінку титру АТ ЦЦП методом ELISA (діагностична межа ≥15 ум. од./мл); 3) мінеральну щільність кісткової тканини визначали з використанням подвійного рентгенівського денситометра ДРХ-А (Dualenergy X-Ray Absorptiometry) фірми LUNAR (США) на рівні поперекового відділу хребта. У пацієнтів з МЩКТ на рівні поперекового відділу хребта ≤ -2,5 SD діагностували остеопороз; у пацієнтів, у яких рівень МЩКТ < -1 SD і ≥ -2,5 – SD- остеопенію; індекс Z (відхилення мінеральної щільності кістки від середнього значення у хворих відповідного віку), індекс Т (відхилення від референтного значення пікової кісткової маси у здорових осіб молодого віку); 4) статистичні.Результати. Денситометричні показники у когорті хворих з НАСГ вказують на значне зниження МЩКТ, порівняно з пацієнтами без ураження печінки. У більшості жінок з РА та супутнім ураженням печінки у постменопаузальному періоді відзначали явища остеопенії і остеопорозу (ОП). Серед пацієнтів із мінімальною активністю РА в поєднанні з НАСГ була незначна кількість обстежених із остеопорозом, у хворих на РА ІІ ступеня активності частка їх із остеопенією і остеопорозом розподілилася з невеликими відмінностями, хоча за відсотковим значенням переважали хворі з остеопенією. Найбільша кількість пацієнтів, яка становила групу максимальної активності РА, була представлена остеопорозом. Остеодефіцитні стани асоціювалися із ожирінням у пацієнтів з РА та НАСГ. За умов позитивності АТ ЦЦП кількість хворих із остеопорозом достовірно більша, ніж із нормальною мінеральною щільністю кісткової тканини і остеопенією. Пацієнти із серопозитивним РА мали статистично значущий вищий ризик виникнення остеодефіцитних станів і частіше хворіли на остеопороз, ніж особи із серонегативним РА. У більшої когорти хворих з РА в поєднанні з НАСГ діагностовано переломи в анамнезі: з остеопенією – у 6 (10,34%) осіб, з остеопорозом – у 12 (20,69%) хворих.Висновки. Серед хворих на РА із супутнім НАСГ діагностовано явища остеопенії та остеопорозу в 87,93 % випадків. Вивчення структурно-функціонального стану кісткової тканини поперекового відділу хребта в жінок до менопаузи і в постменопаузальному період із РА та супутнім НАСГ, порівняно з пацієнтами, які не мали супутнього ураження печінки, демонструвало достовірно вищий відсоток розвитку остеодефіцитних станів, який асоціювався із супутнім ожирінням, активністю РА, наявністю АТ ЦЦП і РФ як за кількісними значеннями МЩКТ, так й за частотою реєстрації даних станів.