Актуальність. Аналіз медико-статистичних даних щодо розвитку медико-демографічної ситуації у світі і в Україні, наукової літератури, нормативно-правових документів України і авторитетних міжнародних організацій свідчить про швидке постаріння населення, поширення захворюваності та смертності від хронічних неінфекційних та інфекційних захворювань, низьку доступність паліативної та хоспісної допомоги (ПХД) для населення в Україні. Мета. На підставі медико-соціального аналізу сучасних міжнародних визначень, підходів і стандартів паліативної допомоги визначити оптимальні моделі надання ПХД в Україні. Матеріали та методи. Під час проведення роботи були використані нормативно-правові документи міжнародних організацій і України, інформаційно-аналітичні матеріали діяльності закладів паліативної та хоспісної медицини, дані галузевої статистики, наукова література. При обробці матеріалів використовувались загальноприйняті методи. Результати. Порівняльний медико-соціальний аналіз вітчизняного законодавства, нормативно-правових документів України та авторитетних міжнародних організацій свідчить, що визначення «паліативна допомога» в українському законодавстві не зовсім відповідає сучасній міжнародній практиці, оскільки відповідно до нормативно-правової бази України, поняття «паліативна допомога» є видом медичної допомоги та застосовується тільки стосовно інкурабельних пацієнтів із прогнозованою (обмеженою) тривалістю життя і членів їх сімей, у той час як Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) визначає паліативну допомогу як підхід, що дозволяє поліпшити якість життя пацієнтів (дітей, дорослих) і їх сімей, які зіштовхнулися з проблемами, пов’язаними із загрозливими для життя захворюваннями. Безумовно, такий підхід значно розширює контингент пацієнтів, збільшує потребу у ПХД. Обґрунтовується мультидисциплінарна та міжсекторальна модель надання паліативної допомоги у стаціонарних і амбулаторних умовах, зокрема вдома, умови створення та впровадження доступної, якісної й ефективної системи паліативної допомоги в Україні. Автори показують важливість і значення розробки стратегії створення та розвитку системи ПХД в Україні, заснованої на міжнародно визнаних визначеннях, а також обговорюють можливі моделі й рівні інтеграції ПХД населенню в практику охорони здоров’я. Висновки. Відповідно до визначення ВООЗ, паліативна допомога є підходом, що надає можливість поліпшити якість життя пацієнтів (дітей, дорослих) і їх сімей, які зіштовхнулися з проблемами, пов’язаними із загрозливим (небезпечним) для життя захворюванням, що значно розширює контингент пацієнтів, збільшує потребу у ПХД. Сьогодні ПХД є сучасним мультидисциплінарним пацієнт-сім’я-орієнтованим підходом, який найбільш адекватно забезпечує потреби та належну якість життя паліативних пацієнтів і членів їх сімей, сприяє забезпеченню прав, збереженню людської гідності тяжкохворих, зокрема інкурабельних пацієнтів з обмеженим прогнозом тривалості життя. Порівняльний аналіз нормативно-правових документів України й авторитетних міжнародних організацій свідчить, що визначення «паліативна допомога» в українському законодавстві не зовсім відповідає сучасній міжнародній практиці, оскільки в Україні паліативна допомога є видом медичної допомоги і застосовується тільки стосовно інкурабельних пацієнтів з обмеженим прогнозом тривалості життя і членів їх сімей. В умовах реформування системи громадської охорони здоров’я в Україні урядовці, політики, фахівці з ПХД, правозахисники, представники громадських організацій повинні взяти на себе відповідальність за створення та впровадження інноваційного підходу — доступної, якісної та ефективної системи ПХД населенню, що вимагає удосконалення, оптимізації нормативно-правових документів відповідно до міжнародних підходів та стандартів. Служба ПХД, яка базується на міжнародних стандартах і підходах, повинна стати невід’ємною інтегрованою складовою системи охорони здоров’я та соціального захисту населення України, що буде свідченням європейського вибору нашої держави.
Read full abstract