Анотація. Ураховуючи той факт, що Standards and Guidelines for Quality Assurance in the European Higher Education Area ідентифікують роботодавців на рівні одного з основних стейкхолдерів забезпечення якості вищої освіти, було проведено їхнє опитування в межах позагрантового проєкту «Оцінка якості вищої освіти». Серед фокусів уваги проекту були в тому числі й ті питання, зміст яких зосереджувався на з’ясуванні думки роботодавців щодо існування залежності якості вищої освіти від джерел її фінансування і спеціалізації ЗВО. Використовуючи інструментарій експертного інтерв’ю та анкетування, було опитано 184 роботодавців з Харківської, Полтавської, Сумської, а також підконтрольних Україні частин Донецької та Луганської областей. Отримані результати були розглянути через призму аналізу університетських рейтингів за напрямом з’ясування спеціалізації та форм власності тих з університетів, які займають у їх межах так звані топові позиції. Проведений аналіз дозволив виявити принципові розбіжності між трендами національного академічного рейтингу «ТОП-200 Україна» та міжнародного університетського рейтингу «QS World University Rankings» щодо спеціалізації та форм власності ЗВО-лідерів. Було встановлено, що серед топових університетів світового рівня домінують класичні ЗВО та існує паритет між кількістю приватних та державних ЗВО у межах обраної для аналізу вибірки. Аналіз національного академічного рейтингу дозволив констатувати той факт, що серед топових українських університетів домінують спеціалізовані ЗВО, а частка приватних ЗВО взагалі відсутня. Сприйняття результатів опитування роботодавців та результатів аналізу змісту університетських рейтингів через призму залежності якості вищої освіти від джерел її фінансування та спеціалізації університету, дозволило сформулювати пропозиції щодо вдосконалення державної політики у сфері вищої освіти. Серед практичних заходів, реалізація яких, з одного боку, забезпечить підвищення якості вищої освіти, а з іншого – сприятиме оптимізації використання державного бюджету на утримання та розвиток системи вищої освіти, було запропоновано розробити та забезпечити виконання двох державних цільових програм, а саме: Програми пріоритетного розвитку спеціалізованих ЗВО та Програми пріоритетного розвитку класичних ЗВО. Для кожної з цих програм було визначено критерії відбору ЗВО для включення у програму, а також визначено граничну кількість її учасників. Крім того, в статті обґрунтовано необхідність залучення роботодавців до моніторингу якості вищої освіти на регіональному та державних рівнях, а також сформульовано пропозиції щодо вдосконалення механізмів державного управління забезпеченням якості вищої освіти. Ключові слова: якість вищої освіти; опитування роботодавців; залежність якості вищої освіти від джерел її фінансування та спеціалізації закладу вищої освіти; напрями вдосконалення змісту державної політики у сфері вищої освіти; державна цільова програма із забезпечення пріоритетного розвитку закладів вищої освіти Формул: 0; рис.: 2; табл.: 0; бібл. 42.