Розпізнавання облич — одна з основних задач комп’ютерного зору, актуальна в силу її практичної значущості та викликає велику зацікавленість широкого кола науковців. І хоча дослідження у сфері відбувались з початку розвитку комп’ютерного зору, адекватних результатів змогли досягнути лише за допомогою згорткових нейронних мереж. У даній роботі проведено порівняльний аналіз методів розпізнавання обличчя до згорткових нейронних мереж. Розглянуто метод навчання подібності, аугментації та розклади зміни темпу навчання. Проведено ряд експериментів, виконано порівняльний аналіз розглянутих методів покращення згорткових нейронних мереж, у результаті отримано універсальний алгоритм для навчання моделі розпізнавання облич. У роботі використано SE-ResNet50 як єдину мережу для експериментів. Навчання подібності — це метод, за допомогою якого можливо досягнути достатньої точності. Перенавчання є серйозною проблемою для нейронних мереж, зокрема тому, що мають дуже багато параметрів, а даних зазвичай не настільки багато, щоб гарантувати узагальнюючу можливість моделі. Додаткова розмітка даних може займати багато часу і бути доволі дорогою, тому виник такий підхід, як аугментації. Аугментації штучно збільшують тренувальний набір даних, тому цілком природньо, що метод аугментації у всіх експериментах покращив результати відносно початкового експерименту. Різні степені та більш агресивні форми аугментації у задачі розпізнавання облич у даній роботі приводив до кращих результатів. Як і очікувалось, найкращим розкладом зміни темпу навчання виявився косинусний з розігрівом та оновленнями. Цей розклад має мало параметрів, до того ж зручний у використанні. Загалом, використовуючи різні підходи, отримали точність 93,5 % на досить складному наборі даних, що на 22 % краще за базовий експеримент. У наступних дослідженнях планується розглянути покращення не лише моделі розпізнавання облич, а й детекції. Від якості детекції обличчя безпосередньо залежить точність розпізнавання.