Мета дослідження: покращити результати лікування дітей з абсцесами черевної порожнини за рахунок удосконалення діагностичних заходів і хірургічних технологій. Матеріали та методи. За 22 роки в Чернігівській області виконано 27 325 операцій на органах черевної порожнини, із них у 19 842 (72,6 %) — з причини різних форм запалення апендикулярного відростка. Інфільтрати й абсцеси черевної порожнини встановлено у 285 (100 %) хворих, із яких інфільтрати — у 78 (27,4 %) та абсцеси — у 207 (72,6 %). Хворі з абсцесами черевної порожнини розподілені на дві групи: група (2005–2015 рр.) дослідження (I) — 79 (38,2 %) хворих і група (1994–2004 рр.) порівняння (II) — 128 (61,8 %). Кожна з них розподілена на підгрупи залежно від причини розвитку абсцесу — первинні та вторинні. Із 207 (100 %) хворих на абсцеси черевної порожнини первинні абсцеси черевної порожнини (ПАЧП) встановлено у 168 (81,2 %): у 72 (34,8 %) I групи проти 96 (46,4 %) II групи. Вторинні абсцеси черевної порожнини (ВАЧП) встановлено у 39 (18,8 %) хворих: у 7 (3,4 %) I групи проти 32 (15,4 %) II групи. Діагностика дітей основної групи проводилась з урахуванням алгоритмів обстеження, діагностичної шкали, а комплексне лікування — за допомогою удосконалених консервативних методів і розроблених методів хірургічного втручання. Лікування дітей групи порівняння виконувалося граційними методами. Усім хворим проводилося загальноклінічне, лабораторне, а в групі дослідження — ультразвукове дослідження (УЗД) черевної порожнини з кольоровим допплеровським картуванням та комп’ютерна томографія (КТ) органів черевної порожнини. Результати. Результати обстеження 168 (81,2 %) хворих з ПАЧП показали наступне. Загальний стан дитини: клінічні прояви недуги з метеоризмом, нудотою, відсутністю апетиту, а також ацетонемічним синдромом встановлено у 99 (58,9 %), температурна реакція (підвищення) — у 156 (92,9 %), абдомінальний больовий синдром — у 168 (100 %), напруження м’язів передньої черевної стінки — у 168 (100 %), перитонеальний симптом — у 158 (94 %), симптом пухлини, що пальпується в правих відділах живота, — у 18 (10,7 %). Ректальне дослідження було інформативним у 27 (16 %). Тривалість захворювання до 3 діб — у 58 (34,5 %), від 3 до 4 діб — у 64 (38,1 %), а більше 4 діб — у 46 (27,4 %). УЗД органів черевної порожнини проведено у 45 (62,5 %) хворих, а КТ органів черевної порожнини — у 10 (15,2 %). Таким чином, за результатами обстеження та бальної оцінки стану дитини та черевної порожнини на апендикулярні ускладнення — первинні та вторинні абсцеси черевної порожнини — встановлено наступні бали: інфільтрат з абсцедуванням (37–45 балів); абсцес черевної порожнини (46–72 бали). Вторинні абсцеси діагностовано у 39 хворих. Неадекватна санація черевної порожнини та ревізія черевної порожнини — у 37 (94,5 %), оментит — у 14 (35,9 %), неадекватне дренування черевної порожнини — у 20 (57 %), неадекватний доступ — у 17 (53 %), діагностичні помилки — у 7 (17,9 %), абсцес кукси апендикса — у 1 (2,5 %), стороннє тіло шлунково-кишкового тракту — у 1 (2,5 %). Результати обстеження 39 (18,8 %) хворих з ВАЧП показали наступне. Загальний стан дитини: клінічні прояви недуги з метеоризмом, нудотою, відсутністю апетиту, а також ацетонемічним синдромом встановлено у 11 (28,2 %), температурна реакція (підвищення) — у 36 (92,3 %), абдомінальний больовий синдром — у 39 (100 %), напруження м’язів передньої черевної стінки — у 39 (100 %), перитонеальні симптоми — у 39 (100 %), симптом пухлини, що пальпується в правих відділах живота, — у 11 (28,2 %). Ректальне дослідження було інформативним у 7 (17,9 %). Тривалість захворювання до 7 діб — у 17 (43,6 %) хворих ІІ групи, від 8 до 14 діб — у 20 (51,3 %), а більше 15 діб — у 2 (5,1 %). УЗД органів черевної порожнини, проведене у хворих І групи дослідження, встановило абсцес у 7 (100 %), а КТ органів черевної порожнини — у 3 (42,8 %). Таким чином, за результатами обстеження у 131 (63,3 %) хворого з ПАЧП застосовували місцевий доступ. Перехід із місцевого доступу на лапаротомію здійснювався у 6 (2,8 %) хворих, а у 37 (17,9 %) у зв’язку з поширеністю гнійного процесу застосовували лапаротомію. У 21 (10,2 %) хворого з ВАЧП згідно з даними обстеження застосовували місцевий доступ, а у 18 (8,6 %) — лапаротомію. Після оперативного лікування всі хворі виписані. Висновки. Ускладнення у вигляді абсцесів та інфільтратів черевної порожнини у дітей при запаленні апендикулярного відростка діагностуються у 1,4 % хворих, із яких абсцеси черевної порожнини становлять до 72,6 %. Використання бальної оцінки та УЗД черевної порожнини, а в сумнівних випадках і КТ дозволяє вірно встановити діагноз на етапах формування як абсцедуючого інфільтрату, так і абсцесу. Застосування адекватного хірургічного лікування — дренування та санація гнійника черевної порожнини — дозволяє досягти добрих результатів на етапах абсцедування та поширення гнійного процесу в черевній порожнині.