Abstract

У статті аналізуються трансформації українського харизматизму, спричинені довоєнним і воєнним періодами буття України. Об’єктом аналізу є Церква «Нове покоління», предметом – її інституалізаційні, теологічні й функціональні зміни. Обґрунтовано необхідність доповнення трансформаційних процесів авторською періодизацією розвитку харизматичного руху в Україні (А.Тищенка), яка включала 3 етапи: рівайвелістський, місіонерський та інституалізаційний періоди. Пропонується доповнити періодизацію етапом, названим умовно мілітарним. Час відліку якого означено початком широкомасштабного вторгнення росії в Україну – 24 лютого 2022 року. Етап спостережуваний у режимі реального часу, і має такі характеристики: 1) фіксація проходження Церквою «Нове покоління» біфуркаційної точки, за якою вона з необхідністю зазнає інституційних змін і з необхідністю випрацьовуватиме стратегію свого подальшого існування; 2) закріплення й інституалізація капелансько-волонтерської форми соціально-євангелізаційної діяльності. Визначено, що часовий проміжок спостережуваного «мілітарного» етапу розвитку/трансформації Церкви «Нове покоління» є відкритим, відтак доволі складно з упевненістю прогнозувати весь спектр змін та їх повоєнних наслідків для Церкви.

Full Text
Paper version not known

Talk to us

Join us for a 30 min session where you can share your feedback and ask us any queries you have

Schedule a call