Abstract

У статті розкрито проблему взаємодії та спілкування серед молоді у векторі розвитку її соціальної компетентності і міжкультурної адаптації. Показано, що соціальна компетентність – це інтегральна характеристика особистості, яка відображає її досягнення у розвитку відносин з іншими людьми, забезпечує повноцінне оволодіння соціальною реальністю і дає можливість ефективно вибудовувати свою поведінку залежно від ситуації та відповідно до прийнятих у соціумі на даний момент норм і стандартів. Наголошується, що у психологічній науці існує низка підходів до розуміння соціальної компетентності, оскільки, будучи базисною для особистості, ця якість формується у процесі взаємодії і впливає на успішність розвитку особистості, визначаючи її напрямок. Незважаючи на різні підстави для визначення соціальної компетентності у межах різних наукових підходів, в структурі соціальної компетентності можна виділити комунікативну та перцептивну (когнітивну) компетентність і знання у галузі міжособистісної взаємодії. Теоретичними підставами соціальної компетентності є знання про процеси та явища, що відбуваються в соціальній дійсності. Оскільки соціальна компетентність передбачає наявність певних знань про механізми та особливості соціальної взаємодії, розуміння різних ситуацій, особистісну та соціальну ідентифікацію, можна говорити про різні рівні її прояву: рівні політики, рівні соціальних інститутів та спільностей та рівні міжособистісного спілкування.

Full Text
Published version (Free)

Talk to us

Join us for a 30 min session where you can share your feedback and ask us any queries you have

Schedule a call