PEEP ADJUSTMENT UNDER LUNG ULTRASOUND CONTROL IN NEONATES WITH RESPIRATORY DISTRESS SYNDROME. A CLINICAL CASE PRESENTATION

D M Surkov

doi:10.24061/2413-4260.x.2.36.2020.11

Abstract

The article describes a clinical case presentation of PEEP adjustment under lung ultrasound control in a newborn with respiratory distress syndrome during artificial respiration. Diagnostic value for B-line reduction and appearance of A-lines as predictors of lung atelectasis opening is demonstrated. The practice of low-volume lung recruitment which is achieved by functional residual capacity increasing rather than raising of inspiratory peak pressure can be considered safer as to the risk of ventilator-associated lung injury and the development of severe air leakage syndrome. In addition, the absence of significant fluctuations in the partial pressure of carbon dioxide is prognostically more positive in terms of reducing cerebral perfusion. Nevertheless, additional evidence based data needs to be collected before any further conclusions can be drawn.

Highlights

The practice of low-volume lung recruitment which is achieved by functional residual capacity increasing
additional evidence based data needs to be collected before any further conclusions can be drawn
У подальшому автором планується проведення обсерваційного когортного дослідження ультразвукових легеневих профілів немовлят з респіраторним дистрес синдромом та їх клінічного та рентгенологічного зіставлення для вивчення предикторів розвитку вентилятор-асоційованих пошкоджень легень та розвитку респіраторний дистрес-синдром (РДС) у малюків різного гестаційного віку

Summary

Introduction

МЕТОД ПІДБОРУ ВЕЛИЧИНИ РЕЕР ПІД ЛЕГЕНЕВИМ УЛЬТРАЗВУКОВИМ КОНТРОЛЕМ У НОВОНАРОДЖЕНИХ З РЕСПІРАТОРНИМ ДИСТРЕС-СИНДРОМОМ. У статті описаний випадок з практики підбору величини РЕЕР під ультразвуковим контролем легень при проведені штучної вентиляції легень у новонародженого з респіраторним дистрес-синдромом. Практика низькооб’ємного легеневого рекрутменту, який досягається за рахунок збільшення функціональної залишкової ємності, а не підвищення пікового інспіраторного тиску, може вважатись більш безпечною щодо ризику вентилятор-асоційованих пошкоджень легень і розвитку важкого синдрому витоку повітря.

Results

Conclusion