Abstract
The paper considers the issues of organization of the activities of institutions of social care for children and youth in 19th and early 20th century, where the orphanages took a special place. The value of the state, public organizations, charitable organizations and private initiatives in matters concerning problems of child neglect, abandonment and crime, and also in finding solutions of particular assistance to the needy were identified based on the analysis of psychological and pedagogical literature, encyclopedic materials, archival documents. The historical, theoretical and practical experience of organization of orphanages for children and youth which can promote the creative use of the achievements of the past in modern conditions in particular in solving the problems of child homelessness, vagrancy, neglect and protection of children from the negative influence of the street, preventing the commission of immoral acts was introduced in the article
Highlights
Питання опіки та піклування в історико-педагогічній літературіСоціальнопедагогічної літератури, енциклопедичних даних та архівних документів, дали змогу визначити, що з самого початку існування інституту опіки, влада відчувала необхідність широкомасштабного реформування її законодавчої бази на основі принципу «неврахованості соціального стану».
Серед них слід виділити указ «Про заснування Приказів суспільної опіки» (1875), завдяки яким всі справи опіки й піклування були покладені на державу, «Проект положення про незабезпечених» (1829), що сприяло поширенню створення й організації діяльності виховних будинків і дитячих притулків; «Положення про дитячі притулки» згідно якого з 1839 року працювали ці установи; «Положення про губернські та повітові земські установи» (1864), яке дало можливість новим органам самоврядування перейняти на себе частину повноважень у справі опіки дітей та молоді.
Проводячи паралель між історією та сучасністю, слід пояснити, що дитячі притулки, до яких ми сьогодні звикли, призначені лише для тимчасового перебування дітей перед вирішенням соціальними службами питання їх подальшого місцевлаштування.
Summary
Соціальнопедагогічної літератури, енциклопедичних даних та архівних документів, дали змогу визначити, що з самого початку існування інституту опіки, влада відчувала необхідність широкомасштабного реформування її законодавчої бази на основі принципу «неврахованості соціального стану». Серед них слід виділити указ «Про заснування Приказів суспільної опіки» (1875), завдяки яким всі справи опіки й піклування були покладені на державу, «Проект положення про незабезпечених» (1829), що сприяло поширенню створення й організації діяльності виховних будинків і дитячих притулків; «Положення про дитячі притулки» згідно якого з 1839 року працювали ці установи; «Положення про губернські та повітові земські установи» (1864), яке дало можливість новим органам самоврядування перейняти на себе частину повноважень у справі опіки дітей та молоді. Проводячи паралель між історією та сучасністю, слід пояснити, що дитячі притулки, до яких ми сьогодні звикли, призначені лише для тимчасового перебування дітей перед вирішенням соціальними службами питання їх подальшого місцевлаштування. Тимчасове перебування дітей у наших сучасних установах (притулках) максимально використовується для реабілітаційної роботи: соціальної адаптації, медичної допомоги, соціальної і правової підтримки. Проте в історії соціально-педагогічної підтримки, опіки й піклування дітей та молоді притулки виконували дещо інші функції. No12(20)2017 на на релігійно-моральне виховання дітей, отримання початкової освіти, надання необхідних знань щодо подальшої трудової діяльності
Sign-in/Register to view highlights & summary Sign-in/Register to access full text options 
Free) 
Talk to us
Join us for a 30 min session where you can share your feedback and ask us any queries you have
Schedule a call
