Master of Ukrainian Medieval Studies (Memoirs on the Anniversary of Professor M. P. Kovalskyi)

Valentyn V Ivanenko

doi:10.15421/26190101

Abstract

On the basis of personal memoirs and observations the research dwells on some fragments of the life and creative biography of a well-known Ukrainian historian, Honored Worker of Science and Technology of Ukraine, Professor M. P. Kovalskyi during his work at the Dnipropetrovsk Classical University (1963–1994). It has been emphasized that it was during this period of time that M. P. Kovalskyi formed as a scientist and prominently revealed himself as one of the greatest researchers of the Ukrainian Middle Ages, especially the national source studies of historical heritage of the 16th and the first half of the 17th centuries. His scientific works as well as his contribution to the development of historical science is well-known and appreciated not only in Ukraine, but also in the European historical and professional spheres. The powerful school of source studies created by the scientists along with other world-famous scientific centers of our higher educational establishment over different generations, has remained in the historical memory of the university community as a symbol and inspirational example of true asceticism in science. The most essential imperatives of professional and life credo of M. P. Kovalskyi were a high general and academic culture, an amazing hard work, purposefulness, perseverance, intelligence, erudition, sociability, active citizenship, patriotism, honesty, modesty, decency, all of which made him a popular acknowledged scientist and authoritative scholar, a teacher, and an extraordinary, outstanding person.

Highlights

До когорти найбільших дослідників-медієвістів можна по праву віднести неперевершеного знавця джерелознавчої спадщини України XVI – першої половини XVII ст., доктора історичних наук, професора Миколу Павловича Ковальського, чий трудовий шлях упродовж більш ніж трьох десятиліть (1963–1994) повязаний з Дніпропетровським державним університетом, де він обіймав і науково-педагогічні посади, і керівні, адміністративні
Після відрахування з університету на початку червня 1974 р. пятьох студентів «за анекдоти» міськом КПУ ухвалив рішення «про зміцнення керівництва історичного факультету», й Микола Павлович очолив його парторганізацію, доклавши своїх зусиль для усунення «серйозних недоліків» (в уяві міської партвлади) й виведення факультету з так званого «прориву», стабілізації ситуації та консолідації колективу. (До речі, вдруге така довіра йому була надана у «перебудовні» 1985–1987 рр.)
Все це в поєднанні з вагомою творчою спадщиною Миколи Павловича (що нараховує понад 500 найменувань друкованої продукції, включаючи близько 40 монографій, брошур, навчальних і методичних посібників, 6 підготовлених ним докторів і 28 кандидатів наук, численні редагування книг, збірників наукових праць, підручників, опонування дисертацій тощо) свідчить про започаткування в Дніпропетровському університеті потужної наукової школи з джерелознавства історії України – «школи Ковальського», яка стала широко знаною не тільки на вітчизняних теренах, а і в європейському та світовому історико-науковому просторі

Summary

Introduction

До цієї ж когорти належав і Микола Павлович Ковальський, який запамятався своїм «фірмовим» курсом джерелознавства історії СРСР у В ході дидактичних студій та дискусій він виношував і обкатував свої наукові ідеї, концепції та проекти, узагальнені пізніше (1977–1984) в серії його навчальних посібників з джерелознавства історії України XVI – першої половини XVII ст.

Results

Conclusion