СУЧАСНI НАРОДНI ТВОРИ ПРО МОСКАЛIВ: МIЖ ФОЛЬКЛОРНОЮ ТА ПОСТФОЛЬКЛОРНОЮ СВIДОМIСТЮ

Abstract

У статтi розглянуто проблеми визначення формально-змiстових показникiв новiтнього фольклору та його зв’язкiв iз сучасною суспiльною дiйснiстю українцiв.
 Трендовим напрямом у сучаснiй фольклористицi є дослiдження фольклорних явищ iз погляду нових громадсько-полiтичних, культурних умов спiвдiї iндивiда та колективу; проблеми визначення явищ фольклоризму, фольклоризацiї та нефольклорного мислення.
 Звернено увагу на розумiння фольклоризму як процесу адаптацiї, трансформацiї i репродукцiї фольклору в суспiльному побутi, культурi й мистецтвi з акцентом на його соцiальних i художнiх причинах, якi визначають входження генетично лiтературного твору в межi
 «мистецького канону» народної творчостi.
 Вказано на активнi сучаснi фольклоризацiйнi процеси в українському культурному просторi. Фольклоризацiя трактується як введення народного твору в усний обiг iз друкованих джерел чи зi сцени, iз засобiв масової iнформацiї.
 Вiдзначено, що поряд iз традицiйним фольклором, який продовжує активно функцiонувати, у культурне життя суспiльства увiйшов постфольклор, що трактується в статтi як якiсно новий культурний продукт, пов’язаний з цифровою свiдомiстю (кiбер-фольклор, ньюслор, iнтернет-фольклор) та дiагностує стан розвитку сучасних суспiльних цiнностей, культурних кодiв.
 Акцентовано на активному побутуваннi в умовах росiйської агресiї народних творiв про москалiв, у яких лексема «москаль» набуває нових конотацiй.
 Дослiджуванi твори осмислено як зразки, що перебувають на межi фольклорної та постфольклорної свiдомостi. Виникаючи на ґрунтi традицiйних соцiальних i морально-етичних стереотипiв, такi зразки акумулюють фольклорний досвiд, крiзь призму якого осмислюється реальна данiсть. Маючи переважно усний тип побутування, нинi фольклорнi новотвори можуть мiстити аудiовiзуальний компонент, iнтертекстуальну складову, досить швидко поширюватися в культурному просторi та демонструвати сучасне розумiння суспiльних реалiй.