Abstract

93 жінки, хворі на гострий неускладнений пієлонефрит, були розділені на групи в залежності від наявності моллікутов в сечових шляхах і схеми лікування. Видовий спектр та кількісне визначення бактерій здійснювали шляхом посіву біологічного матеріалу на живильні середовища з подальшою ідентифікацією виділених збудників. Мікоплазми та уреаплазми визначали культурально-ферментативним і молекулярно-генетичним методами. Сечові шляхи пацієнток дослідної (група 1) і першої групи порівняння (група 2), на відміну від хворих другої групи порівняння (група 3), були інфіковані моллікутамі. Пацієнтки груп 2 і 3 отримували традиційну емпіричну антибіотикотерапію згідно з протоколами ведення хворих на гострий пієлонефрит. У пацієнток групи 1 дане лікування доповнювали призначенням доксицикліну, пробіотика Биоспорин і специфічних імуноглобулінів людини проти мікоплазм і уреа-плазм. Клінічна ефективність лікування у хворих в групах 1, 2 і 3 склала 82,4%, 25,8% і 46,4% відповідно. Показано, що додаткове застосування доксицикліну, біоспорину та імунотерапії сприяло ефективній ерадикації з сечовивідних шляхів не тільки бактерій (зменшення до 11,8% проти 41,9% і 50,0% - в групах 2 і 3), а й моллікутов (зменшення до 26,4% проти 83,9% у групі 2).

Full Text
Published version (Free)

Talk to us

Join us for a 30 min session where you can share your feedback and ask us any queries you have

Schedule a call