ESG-РИЗИКИ БАНКІВ

Abstract

Країни єврозони почали активно запро­ваджувати Європейський зелений курс, що базу­ється на підтримці запропонованих трьох клю­чових опор з погляду компоненти "фінанси": Регламенті про таксономію, Директивах та Регламентах щодо формування нефінансової звітності та додаткових Регламентах пруден­ційного регулювання з боку Європейського банків­ського нагляду (ЄБН). Зазначене обумовило потребу в імплементації ESG (Еnvironment, Social та Governance) міркувань у діяльність вітчизняних банків та їхніх клієнтів з огляду на останні напра­цювання європейської фінансової спільноти, яка невпинно рухається за проголошеним зеленим курсом. Найближчим часом вітчизняні банки, особливо ті, що належать до категорії малих і середніх, можуть стикнутися з труднощами здійснювати оцінку кредитоспроможності пози­чальників з урахуванням їх ESG-факторів, а також сформувати інфраструктуру ризик-менеджменту з орієнтацією на стале фінансування, основною скла­довою якого є "зелене" кредитування. Метою статті є розкриття ESG-ризиків закордонних банків у контексті дотримання ключових опор європейсь­кого зеленого курсу, запропонованих у частині фінансової складової, а також впро­вадження їхніх напрацювань у діяльність вітчиз­няних банків з урахуванням національних особли­востей. У ході дослідження використано сукуп­ність загально відомих методів наукового пізнання: порівняння, аналізу та синтезу, групування, абстра­гування, спостереження тощо. Зазначено зміст запропонованих ключових опор підтримки Європейського зеленого курсу з погляду компоненти "фінанси". Ідентифіковано ESG-фактори та визначено їх вплив на традиційні ризики банків. Розглянуто практику врахування ESG-факторів у процесі управління ризиками окремих європейсь­ких банків. Ідентифіковано труднощі, з якими можуть стикнутися вітчизняні банки за здійс­нення комплексної оцінки ESG-ризиків своїх пози­чальників. Для їхнього подолання обґрунтовано заходи на макрорівні (сформувати механізми страхо­вого, державного та приватного захисту переходу країни до Європейського зеленого курсу); мікро­рівні (визначити ризик-апетит та імплементувати ESG-ризики в операційну діяльність банків; розро­бити інструментарій оцінки ESG-ризиків, проце­дури формування резервів на покриття очікува­них втрат з урахуванням "екологічної" складової позичальників та емітентів цінних паперів; оцінити рівень ESG-ризиків позичаль­ників і здійснити їх кластеризацію; розробити внутрішньо управлін­ську звітність щодо сталого фінансування).