ELUCIDATION OF ACTIVITIES OF CREDIT AND FINANCIAL INSTITUTIONS OF THE DNIEPER UKRAINE IN PERSONAL ORIGIN SOURCES (THE SECOND HALF OF THE ХІХ – EARLY XX CENTURIES)

Abstract

Проаналізовано інформаційний потенціал джерел особового походження в якості важливого джерела з історії становлення кредитно-банківської системи другої половини XIX – початку XX ст. Сформований комплекс включає: мемуарну літературу, щоденники, листування та некрологи. До аналізу залучено матеріали банкірів, фінансистів, державних посадових осіб, громадських діячів і вчених. Критичне використання фактичного матеріалу, що містять джерела особового походження в зіставленні з іншими джерелами інформації дозволяє більш повно відтворити різні боки подій тієї епохи – від зовнішньої політики і міжнародних відносин до народного господарства і питань фінансів. Викладена в мемуарах, щоденниках та листах С. Ю. Вітте, Є. І Ламанського, К. А. Скальковського та інших інформація містить такі дані, які неможливо знайти в інших джерелах. Умовно у джерелах особового походження можна виділити 3 групи ін­формації щодо діяльності кредитно-банківських закладів: 1) дані стосовно державної політики у даній галузі, створення та діяльності загальнодержавних банківських установ (найбільш змі­­стовним у даному випадку є мемуари Є. І. Ламанського, П. Л. Бар­ка та С. Ю. Вітте); 2) інформацію про окремі банкірські будинки Наддніпрян­сь­кої України (серед установ Наддніпрянської України згадуються банки м. Києва та одеські банкірські будинки. Водночас практично відсутня інформація стосовно ді­яль­ності організацій дрібного кредиту); 3) характеристику окремих політичних, громадських діячів та представників фінансових кіл (окрім детально описаних постатей Мі­ністрів фінансів Російської імперії, спогади, щоденники та некрологи роз­кривають історію банкіра і промисловця О. К. Алчевського, банкірської династії Рафаловичів). Джерела особового походження, особливо мемуарна література та листування дозволяють розкрити особистості банкірів та фінансистів, які займалися торгівлею, страховою справою, активно грали на біржі, мали у своєму володінні акції промислових підприємств та залізниці, становили керівний персонал кредитно-банківських установ. Також, вони здатні показати закриту для офіційної публічної документації сторону роботи кредитно-банківських установ, адже у своїх спогадах діячі описували альтернативні (неофіційні) схеми фінансових угод, шляхи збагачення та можливі варіанти «обходу» закону.