Development of the national legal system in the context of sivil society

Abstract

Представлена стаття присвячена сучасному етапу розвитку національної правової системи в контексті її здатності до виконання певних завдань, відтворення необхідних у даних просторово-часових вимірах функцій, забезпечення необхідних вимог ефективного правового регулювання. Зрозуміло, що демократична правова система повинна дієво захищати права і свободи людини, відтворювати і впроваджувати принцип верховенства права, забезпечувати «якість» правового закону в національному законодавстві. Саме правова система повинна реалізувати положення про те, що людина є найвищою соціальною цінністю. Якість європейської правової системи полягає у захисті загальнолюдських цінностей, культурних надбань, взагалі і, зокрема, правокультурних. Так, слід зазначити, що в умовах демократичної, правової держави відносини «особа-держава» зазнають суттєвих змін. Ці відносини не мають на меті забезпечити для однієї частини суспільства більший ступінь свободи, ніж для іншої; в цьому випадку необхідно вести мову про державну владу, що забезпечує умови свободи для всіх членів суспільства, всіх громадян держави. Свобода народу забезпечена лише тоді, коли народ дійсно організує без будь-якого втручання союзи, збори, видає закони, обирає за власним волевиявленням всіх посадових осіб держави, яким доручається проведення в життя законів і демократичне управління на основі цих законів. Як відомо, повновладдя народу складається в умовах демократичної, правової системи, яка в свою чергу, нормалізує функціонування органів держави, що забезпечують права і свободи людей, зокрема, їх європейський вектор розвитку. Крім того, великого значення набувають сьогодні завдання по оптимізації правової системи, а отже - коригування її функцій. Зокрема: основне завдання правової системи — створювати чітко визначену, нормативну, стабільну основу для всього комп­лексу суспільних відносин, у тому числі і для їх динаміки. В умовах демократичної, соціальної, правової держави, яка визначила свій європейський вибір, реалізується сфера правового регулювання, сукупність сус­пільних відносин, яку можливо і необхідно упорядковувати за допомогою права і правових засобів. Основним напрямом правового регулювання в цих умовах є: а) закріплення і охорона нових суспільних відносин; б) забезпечення сприят­ливих умов і засобів існування індивідів; в) реалізація і право­вий захист життєво важливих потреб, інтересів людей і соціальних спільностей; г) заборона певних суспільних відно­син і поведінки (заснування комерційних банків посадови­ми особами, працівниками правоохоронних органів, їх родичами (активізація діяльності НАБУ, НАЗК, створення Вищого антикорупційного суду); д) стимулювання розвитку певних суспільних відносин тощо