Abstract
The author disagrees with reductionist attitude to Wittgenstein’s philosophy as philosophy of language. Basing on researches in contemporary French philosophy, the author reveals anthropological dimension of Wittgenstein’s reflections both in the main themes of his philosophizing and in his philosophical method as such. Wittgenstein strives to clarify what we already know, trying to avoid explanation, generalization and uniformity. The research shows that clarification, ubersichtliche Darstellung acquires in anthropology special meaning of description and helps to overcome explicative anthropological approach and description of human action in terms of binary oppositions of nature/culture and instrumentality/rituality. The article shows practical results of “grammatical analysis” applied to the concepts of humanity, speech and thinking: this analysis discovers circularity of theoretical definitions of human being and opens the way of “immediate understanding” of humanity prior to any theoretical thinking. The article shows the role of Wittgenstein’s concepts of “ritual instinct” and “ceremonial animal”, which help to understand human activity as manifestations of “ritual instinct”, and ritual action as inseparable unity of natural reactions and conscious intentionality despite the debates between intellectualism and expressivism.
Highlights
Людвіґ Вітґенштайн досі є одним із найвпливовіших і, одночасно, найконтраверсійніших авторів ХХ ст
Антропологічний вимір рефлексій Вітґенштайна не зводиться до зацікавлення магічно-ритуальними практиками, адже ритуальна природа людини виявляється в усіх людських практиках, вона є джерелом наших практик як людських практик, вона робить їх такими, якими вони є
У Вітґенштайнових «Заувагах щодо “Золотої гілки” Фрезера»5 вперше зявляється концепт прояснення (Übersicht) як альтернатива каузальному підходу відомого британського антрополога Джеймса Фрезера до пояснення феноменів ритуальності
Summary
«ПРОЯСНЕННЯ» VS «ПОЯСНЕННЯ»: МЕТОДОЛОГІЧНІ РЕФЛЕКСІЇ ВІТҐЕНШТАЙНА ЩОДО ЛЮДСЬКОЇ ПРИРОДИ (ФРАНЦУЗЬКА ПЕРСПЕКТИВА). Тому зясування позиції Вітґенштайна з того чи іншого питання завжди є екзегетичною вправою, яка потребує і знання текстів австрійського мислителя в цілому, і розуміння спрямованості його філософії, і дотримання певних критеріїв історико-філософської інтерпретації. Метою цієї статті є показати, відштовхуючись від сучасних досліджень у французькій філософській думці, що, всупереч уявленням про Вітґенштайна як мислителя, філософія якого зводиться до філософії мови, до критики мовлення, до зясування. Антропологія входить до кола наук, які є традиційним предметом зацікавлення французької філософії, тому більшість робіт, присвячених антропологічним рефлексіям Вітґенштайна, невипадково належать перу французьких філософів, тим більше, що описова настанова Вітґенштайна виявляється близькою до антропології «радикального порівняння» класиків французької соціології Марселя Моса та Луї Дюмона. Антропологічні концепти «ритуального інстинкту» та «церемонійної тварини», а також філософський метод прояснення концептів «природи людини», «мовлення», «мислення», разом із виявленням його різних аспектів та внутрішніх напружень, будуть предметом нашого розгляду в цій статті
Sign-in/Register to view highlights & summary Sign-in/Register to access full text options 
Talk to us
Join us for a 30 min session where you can share your feedback and ask us any queries you have
Schedule a callDisclaimer: All third-party content on this website/platform is and will remain the property of their respective owners and is provided on "as is" basis without any warranties, express or implied. Use of third-party content does not indicate any affiliation, sponsorship with or endorsement by them. Any references to third-party content is to identify the corresponding services and shall be considered fair use under The CopyrightLaw.
