Дослідження простатопротекторної й антиоксидантної дії густого екстракту Tribulus terrestris L. на моделі хронічного простатиту в щурів

Abstract

Мета дослідження – вивчити вплив густого екстракту якірців сланких (ГЕЯС) на стан оксидантно-антиоксидантного балансу в тканинах передміхурової залози (ПЗ) за умов хронічного скипидарного простатиту в щурів та оцінити його простатопротекторні властивості. Досліди проведено на 144 статевозрілих безпородних білих щурах-самцях масою 180–200 г. ГЕЯС отримано екстракцією 50 % етанолом у співвідношенні лікарської рослинної сировини та екстрагенту 1 : 10 з наступним його випаровуванням і згущенням. Хронічний простатит (ХП) у щурів викликали одноразовим ректальним уведенням 1,0 мл суміші скипидару і 10 % димексиду в співвідношенні 1 : 4. Тварини були поділені на 6 груп: 1 – інтактна; 2 – група контрольної патології через 30 діб після введення скипидару; 3 – група контрольної патології через 60 діб після введення скипидару; 4 – тварини, які протягом експерименту з 30 по 60 добу після введення скипидару отримували ГЕЯС (150 мг/кг, щоденно, внутрішньошлунково); 5 – тварини, які з 30 по 60 добу після введення скипидару як препарат порівняння отримували трібестан («Sopharma», Болгарія) у дозі 60 мг/кг, щоденно, внутрішньо-шлунково; 6 – тварини, які протягом терміну лікування отримували фітозасіб пепонен («Teva», Угорщина) у дозі 106 мг/кг, щоденно, внутрішньошлунково. Простатопротекторну дію фітозасобів оцінювали за їхнім впливом на зміну маси ПЗ, добового діурезу та показників периферичної крові (вміст еритроцитів, лейкоцитів і тромбоцитів, швидкість осідання еритроцитів (ШОЕ), вміст гемоглобіну та рівень С-реактивного білка). Баланс окиснювальних процесів та антирадикального захисту в тварин оцінювали за змінами вмісту малонового діальдегіду, дієнових кон’югатів, активністю супероксиддисмутази (СОД), каталази (КТ), глутатіонредуктази, за вмістом відновленого глутатіону, a-токоферолу, оксиду азоту (NOx) у сироватці крові та рівнем продуктів перекисної модифікації білка – альдегідфенілгідразонів (АФГ) і кетонфенілгідразонів (КФГ). Стан андрогенної насиченості організму оцінювали за змінами активності кислої та лужної фосфатази, вмістом фруктози в сім’яних пухирцях і тестостерону в сироватці крові. Показано, що на моделі хронічного «скипидарного» простатиту в щурів ГЕЯС і фітозасоби порівняння – трібестан і пепонен з різною ефективністю зменшують виразність запального процесу в тканинах ПЗ: знижують у піддослідних тварин рівень лейкоцитозу, ШОЕ, вміст С-реактивного білка, анемію, протеїнурію та відновлюють протягом терміну терапії добовий діурез. ГЕЯС у дозі 150 мг/кг і трібестан у дозі 60 мг/кг, за їхнього курсового 30-добового застосування в умовах ХП, знижують в тканинах ПЗ та сироватці крові піддослідних тварин надмірний рівень ТБК-активних продуктів, стабілізують активність КТ, СОД, глутатіонредуктази, вміст відновленого глутатіону та a-токоферолу, зменшують вміст NOх і продуктів білкового катаболізму – АФГ і КФГ, а також відновлюють порушені показники андрогенного статусу організму. Встановлено, що за виразністю антиоксидантної та простатопротекторної дії в умовах хронічного скипидарного простатиту в щурів фітозасіб ГЕЯС у дозі 150 мг/кг не поступається закордонному аналогу трібестану в дозі 60 мг/кг і перевершує пепонен у дозі 106 мг/кг.