Психолінгвістичні універсалії розуміння молитви "Отче наш" (дискурсивний підхід)

Abstract

У статті теоретично та емпірично обґрунтовується дискурсивний підхід до дослідження особливостей розуміння молитви як базового жанру релігійного дискурсу. Релігійний дискурс розглядається як активна рецепція, передавання та/або творення (співтворення) релігійних текстів у певних їх контекстах (широких соціальних, зокрема, комунікативних, а також індивідуальних життєвих ситуаціях), що пов’язане з конструюванням релігійно релевантних дискурсивних моделей реальності та її складових через сукупність відповідно зорієнтованих понять і висловлювань (тверджень). У свою чергу, підбір, формулювання таких висловлювань, а також їх розуміння розглядаються як наслідок відповідних активних виборів суб’єкта релігійного дискурсу (індивідуального або колективного). У зв’язку з цим обґрунтовується, що молитва включає у себе, поряд із системою узагальнених, традиційних своїх значень (теологічний та лінгвістичний рівні аналізу), також індивідуальне, контекстуально зумовлене сприйняття та осмислення конкретним своїм суб’єктом (психологічний та психолінгвістичний рівні аналізу). На прикладі канонічної молитви «Отче наш» та зустрічних релігійних дискурсів (продуктів її розуміння) респондентів із різними рівнями релігійної активності (низьким, нижчим за середній, вищим за середній, високим) виокремлено базові категорії, крізь призму яких відбувається розуміння молитовного дискурсу: 1) «Буття та його загальні атрибути»; 2) «Бог, Його ім’я та атрибути»; 3) «Людина та її повсякденне буття»; 4) «Молитва та її складові»; 5) «Належне (духовне)»; 6) «Заборонене (гріховне)». Також констатовано наступні загальні тенденції (від найнижчого до найвищого рівня релігійної активності): істотне зростання – кількості слів, кількості речень і середньої кількості слів у реченні, слабке зростання – показників емоційної напруженості, а спадання – показників лексичної різноманітності та лексичної щільності релігійних дискурсів досліджених українців.
 Література
 References
 
 Засєкін С. Психолінгвістичні універсалії перекладу художнього тексту: монографія.Луцьк: Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2012.Zasiekin, S. (2012). Psykholinhvistychni Universalii Perekladu Khudozhnoho Tekstu[Psycholinguistic Universals in the Translation of Literary Texts]. Lutsk: Volyn StateUniversity.
 Серкин В.П. Методы психосемантики: Учеб. пособие для студентов вузов. М.:Аспект-Пресс, 2004.Serkyn, V.P. (2004). Metody Psikhosemantiki [The Methods of Psychosemantics]. M.:Aspekt-Press.
 Смирнов Д.О. Описание процедуры стандартизации психометрической методики«Опросник религиозной активности» // Научный психологический журнал. 1999. C.1–2. Smirnov, D.O., (1999). Opisaniye protsedury standartizatsii psikhometricheskoi metodiki“Oprosnik relihioznoi aktivnosty” [Description of Procedure of the Psychometric Method’s“The Measuring Technique of Religious Activity” Standardization]. NauchnyiPsikholohicheskii Zhurnal, 1–2, 159–172.
 Спилка Б., Лэдд К. Л. Психология молитвы. Научный подход. Харьков:Гуманитарный центр, 2015.Spilka, B., Ladd, K. L. (2015). Psikholohiya Molitvy. Nauchnyi podkhod [The Psychologyof Prayer: A Scientific Approach]. Kharkiv: Humanitarnyi Tsentr.