ОБҐРУНТУВАННЯ ЗАСТОСУВАННЯ КАНАГЛІФЛОЗИНУ У ЛІКУВАННІ ХВОРИХ НА ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ

Abstract

Цукровий діабет 2 типу є найважливішою медико-соціальною проблемою сучасності, що обумовлено його значною поширеністю, високим рівнем інвалідизації та смертності. Поширеність цукрового діабету 2 типу у хворих із хронічною серцевою недостатністю має важливе значення внаслідок безпосереднього впливу на перебіг хронічної серцевої недостатності і відповідних змін у традиційних підходах щодо визначення індивідуального ризику несприятливих подій, оптимальної стратегії діагностики та лікування. Крім того, цукровий діабет 2 типу є фактором ризику розвитку хронічної хвороби нирок і її термінальної стадії. Інгібітори натрій-залежного котранспортера глюкози 2 типу (іНЗКТГ-2) є відносно новим класом препаратів, що використовуються для лікування цукрового діабету 2 типу. Застосування іНЗКТГ-2 у повсякденній клінічній практиці викликає інтерес не тільки в ендокринологів, а й у лікарів суміжних спеціальностей. У статті представлено огляд досліджень ефективності та безпеки лікарського засобу з групи іНЗКТГ2 – канагліфлозину. Канагліфлозин є іНЗКТГ-2 з додатковим по відношенню до інших представників цього класу подвійним інсулінонезалежним механізмом дії, пов'язаним з інгібуванням не тільки НЗКТГ-2 нирок, а й НЗКТГ-1 у кишечнику та нирках, що може сприяти кращому контролю глікемії, у тому числі постпрандіальної. У клінічних дослідженнях було показано, що канагліфлозин був ефективним щодо зниження ризику несприятливих серцево-судинних подій, а також знижував ризики, пов'язані із серцевою недостатністю, у пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу. Доведені нефропротективні властивості канагліфлозину лягли в основу зареєстрованого показання щодо зниження ризику прогресування ниркових і серцево-судинних наслідків у пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу і діабетичною нефропатією. Сприятливий профіль безпеки та переносимості препарату уможливлює його широке застосування у пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу. Для наукового огляду використано дані наукометричних баз PubMed, Web of Science, Scopus, Google Scholar тощо та проведено аналіз наукових монографій. Під час відбору 43 праць для написання статті застосовували інформаційно-аналітичний контент-аналіз, обирали останні публікації із досліджуваної проблематики.