ПОНЯТТЯ, ВИДИ ТА СУТНІСТЬ ПРЕДСТАВНИЦТВА ГРОМАДЯНИНА ТА ДЕРЖАВИ В АДМІНІСТРАТИВНОМУ СУДІ

Abstract

Метою наукової статті є визначення поняття, види та сутність представництва громадянина та держави в адміністративному суді. З’ясовано, що нормативно невизначеним є встановлення допустимості кількісних показників, що відображують статус представника. Визначено, що не встановлюється нормативних обмежень щодо допустимості та прийнятності множинності представників в адміністративному суді. Зроблено висновок, що представництво в адміністративному суді має розумітися як правовідносини, в яких одна особа чи коло осіб діють на підставі договору чи закону задля вчинення в інтересах довірителя дій та захисту його інтересів та законних прав, що виникають, змінюються та реалізуються в публічній сфері. Підкреслено, що зміст процесуального статусу представника залежить від статусу особи-довірителя. Зазначено, що здійснення представництва не призводить до отримання представником особистих благ, окрім оплати його послуг, що може бути передбачено договором чи посадовою інструкцією чи умовами довіреності. Обґрунтовано, що наявність відносин представництва в адміністративному суді не позбавляє права довірителя самостійно діяти в судовому розгляді публічно-правового спору. Акцентовано, що представництво в адміністративному суді переслідує мету забезпечення ефективному захисту суб’єктивних прав та інтересів особи, сприяння найбільш повній реалізації особою права на захист своїх прав та інтересів, тобто передусім переслідується мета надання якісної юридичної допомоги, що не виключає ситуації множинності представників. Наголошено, що участь представника в адміністративному процесі має бути документарно підтверджено, що визначає специфіку її реалізації.