Abstract

Стаття присвячена описові двох українських рукописів, які зберігаються в центральній бібліотеці Сеґедського університету. Обидві пам’ятки були написані церковнослов’янською мовою й потрапили до Сеґеда шляхом купівлі. Сеґедська мінея належить до т. зв. святкових міней. Вона складається з 363 + 1 паперових аркушів, водяні знаки яких відомі від 1557 р. Пам’ятка є працею одного переписувача, який користувався різними (на нашу думку, трьома) протографами, тому на початку рукопису спостерігаємо особливості сербської, а потім, на його більшій частині, – реформованої середньоболгарської орфографії. Але мовні риси тексту підтверджуть не тільки те, що мінея була написана на східнослов’янському мовному ареалі, але вони дають нам ґрунт і на таке припущення, що цей рукопис виник на західній частині території поширення української мови. Сеґедські листки – фрагмент із трьох аркушів. З погляду правопису та мови текст не відрізняється від зазначених вище особливостей мінеї. Припускаємо, що цей уривок, за своїм змістом Октоїх, був написаний у першій половині XVI століття та походить із тієї самої території, що й Сеґедська мінея.

Full Text
Published version (Free)

Talk to us

Join us for a 30 min session where you can share your feedback and ask us any queries you have

Schedule a call