Abstract

У статті досліджено виражальні можливості лексеми “душа” в художньому дискурсі Богдана Лепкого. На основі аналізу особливостей функціювання цієї лексеми з’ясовано, що для мовотворчості письменника характерним є звернення до образу душі як вербального репрезентанта внутрішнього психоемоційного світу персонажів. Душа в авторських текстах позначає місце локалізації людських емоцій і почуттів, думок і бажань, а також саму людину з її рисами і якостями, виявляє здатність відображати людську внутрішню сутність, вона тісно пов’язана з інтелектуальними процесами, однак частіше вживається в метафорично переосмислених словосполученнях зі значенням почуття.

Full Text
Paper version not known

Talk to us

Join us for a 30 min session where you can share your feedback and ask us any queries you have

Schedule a call