Основні клініко-патогенетичні особливості перебігу хронічного рецидивного афтозного стоматиту в пацієнтів із анемічним синдромом

Abstract

Резюме. Етіологія хронічного рецидивного афтозного стоматиту (ХРАС) невідома, захворювання часто має багатофакторний характер, що свідчить про основну генетичну сприйнятливість із можливими сприяючими факторами. Порушення стану порожнини рота може з’являтися при залізодефіцитній анемії. Мета дослідження – встановити частоту анемії, показники гемоглобіну, гематокриту, рівня сироваткового феритину та еритроцитарного індексу інтоксикації при рецидивному афтозному стоматиті та виявити їх вплив на клінічну картину ХРАС. Матеріали і методи. У дослідженні взяли участь 75 пацієнтів віком 20–45 років, серед яких 53 були з клінічною історією рецидивних афтозних виразок (основна група) та 22 здорових осіб, які склали контрольну групу. Ми використали клініко-анамнестичні дані, детальне стоматологічне обстеження, лабораторні дослідження крові. Результати досліджень та їх обговорення. Оцінка клініко-анамнестичних даних пацієнтів дозволила встановити основні симптоми та можливі фактори, що сприяють рецидивуванню. Обстеження хворих на ХРАС дозволило виявити профіль ураженої популяції із переважанням осіб жіночої статі (60,38 %). Оцінка ділянок уражень показала, що слизова оболонка щік була найбільш часто ураженою анатомічно (77,36 %), наступними були слизова оболонка язика та губ (54,72 та 28,30 % відповідно). У 43,40 % випадків мало місце ураження більш ніж однієї анатомічної ділянки (від 2 до 4). За клінічним аналізом крові хворих виявлено еритроцитопенію різного ступеня, дефіцит гемоглобіну, зниження показника гематокриту, рівня сироваткового феритину, збільшення показника еритроцитарного індексу інтоксикації. Пацієнти з рецидивним афтозним стоматитом частіше, ніж особи контрольної групи, страждають від анемії. Висновки. У хворих на ХРАС відмічається залізодефіцитний стан із частим та вираженим анемічним синдромом. При залізодефіцитних станах, імовірно, розвивається тканинний дефіцит заліза, що може бути одним з етіологічних факторів ХРАС.