ПРАКТИКА ПОЄДНАННЯ МІКРОВИКЛАДАННЯ ТА СТУДЕНТСЬКОГО КОУЧИНГУ У ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ: АНАЛІЗ ДОСВІДУ ІНДОНЕЗІЇ

Abstract

У статті проаналізовано практику поєднання мікровикладання з студентським коучингом під час професійної підготовки майбутніх учителів англійської мови у досвіді Індонезії (на прикладі університету Universitas PGRI (м. Семаранг)). Основна мета аналізу індонезійського досвіду – показати як ця модель професійної підготовки може бути використана для покращення якості майбутньої професійної діяльності вчителів англійської мови та розвитку їх педагогічної компетентності. Якісний аналіз дослідження показав ряд переваг такої моделі професійної підготовки, а також дав змогу окреслити проблеми, які можуть виникнути під час її впровадження, а кількісний аналіз даних забезпечив статистичне підтвердження для якісних висновків. У результаті дослідження було сформульовано рекомендації щодо ефективної організації й здійснення мікровикладання з паралельним коучингом студентів для підвищення їх педагогічної компетентності, а також кращого розуміння переваг цієї моделі навчання. Проаналізований досвід індонезійського університету дає поштовх для розробки інноваційної методики викладання англійської мови на рівні вищої школи. Оцінка ефективності мікровикладання в університеті Universitas PGRI (м. Семаранг) демонструє високий рівень задоволення учасників цією моделлю навчання, а також позитивне сприйняття ними студентського коучингу. Крім того, експериментальне дослідження показало значне підвищення рівня педагогічної компетентності студентів після впровадження досліджуваної моделі професійної підготовки. Зроблено висновок, що поєднання мікровикладання зі студентським коучингом має потенціал для розвитку педагогічної компетентності майбутніх викладачів англійської мови, оскільки воно є практико орієнтованою моделлю навчання, але лише за умови забезпечення належного зворотного зв'язку та чітких критеріїв оцінювання. Вважаємо за доцільне звернути особливу увагу на сформульовані рекомендації щодо впровадження мікровикладання (необхідність підготовчого етапу, належна організація симуляційного класу та оцінка й рефлексія після мікровикладання) та окреслені проблеми його реалізації (зменшення відчуття новизни, відмінність симуляційного уроку від реального; недосконалість менеджменту мікровикладання; відсутність стандарту оцінювання). Вирішення останніх становить перспективи наших подальших наукових пошуків.