Зв’язок реологічних властивостей сироватки крові зі станом вегетативної нервової системи при ревматоїдному артриті

Abstract

Актуальність. Ревматоїдний артрит (РА) належить до найбільш частих запальних хвороб суглобів, і численність таких пацієнтів всюди збільшується, завдаючи величезного медико-соціального й економічного збитку. Важлива роль у патогенезі РА відводиться порушенням функції вегетативної нервової системи (ВНС), стан якої тісно пов’язаний із реологічними властивостями сироватки крові (РВСК). Мета дослідження: оцінити співвідношення «вегетативного паспорта» хворих на РА і вегетативної дисфункції з РВСК при різних варіантах перебігу хвороби. Матеріали та методи. Обстежено 173 хворих на РА у віці від 18 до 79 років (в середньому 46 років), серед яких було 21 % чоловіків та 79 % жінок. Тривалість маніфестації захворювання становила 10 років, серопозитивний за ревматоїдним фактором і антицитруліновими антитілами варіант РА встановлено в 3/4 випадків, позасуглобову (системну) форму хвороби діагностовано в 37 % спостережень. З використанням комп’ютерного тензіометру «PAT2-Sinterface» (Німеччина) визначали поверхневі показники сироватки крові — в’язкість, пружність, натяг, релаксацію й модуль в’язкоеластичності. Результати. «Вегетативний паспорт» визначав інтегральні клініко-лабораторні та інструментальні ознаки РА, при цьому тяжкість вегетативної дисфункції прямо корелювала з темпами прогресування патології суглобів, а у симпатотоніків — з початковими параметрами ревматоїдного фактора в крові й ступенем активності РА. Зміни РВСК супроводжувались збільшенням рівноважного (статичного) поверхневого натягу, що реєструвалося в 70 % випадків. Інтегральний стан міжфазної активності, релаксаційних та в’язкоеластичних характеристик крові визначав тип ВНС і наявність у хворих вегетативної дисфункції (ваготонікам властиві підвищення модуля в’язкоеластичності й зниження поверхневого натягу, симпатотонікам — підвищення поверхневого натягу та зниження поверхневої в’язкості). Параметри РВСК пов’язані з вираженістю вегетативних розладів, а показник поверхневої в’язкості має прогностичну значущість. Висновки. Розвиток вегетативної дисфункції пов’язаний не лише з особливостями перебігу суглобового синдрому і екстраартикулярних ознак РА, а й зі станом ВНС, що бере участь в порушеннях РВСК. У майбутньому буде корисною оцінка стану ВНС для подальших своєчасних реабілітаційних заходів щодо захворювання.