ТИПОЛОГІЯ ОНОМАСІОЛОГІЧНИХ ОЗНАК ВЕРБАЛЬНИХ РЕПРЕЗЕНТАНТІВ НОМЕМ З ДОМІНАНТОЮ-СЛОВОСПОЛУЧЕННЯМ

Abstract

Постановка проблеми. Компресиви різного зразка з’являються в сучасних мовах внаслідок стрімкого розвитку суспільних явищ, актуальних подій, соціальних, політичних та інших процесів, які потребують первинного чи вторинного найменування в залежності від новизни чи традиційності тих чи тих об’єктів реальної дійсності. Ресурси сучасної української мови не є винятком. Це дає підстави для різнобічного дослідження таких одиниць з позицій сучасної теорії номінації. Наше дослідження є частиною серії досліджень, дотичних до аналізу сучасних процесів мовленнєвої компресії, одним з різновидів якого постає універбація, а її результатом – універби. Явище універбації можна вважати універсальним для індоєвропейських мов. Тому принципи його опису теж є спільними. Універби постають вербальним оприявненням номінативних одиниць – номем – з домінантою-словосполученням. Будь-яка номінативна одиниця має бути описана за допомогою ономасіологічного моделювання.
 Метою наукової розвідки є з’ясування ономасіологічних ознак універбів як вербальних утілень номем з домінантою-словосполученням. Завдання сформовано у відповідності до поставленої мети: 1) визначити статус універбів в українській мові; 2) спроєктувати ономасіологічну модель М. Докуліла на універби досліджуваного зразка; 3) продемонструвати типи ономасіологічних ознак досліджуваних одиниць.
 Методи дослідження. Дескриптивний, що покликаний описати ту чи ту ономасіологічну ознаку; прийом моделювання, за допомогою якого уможливлено формування ономасіологічних моделей; прийом диференціювання, який застосований задля виокремлення різниці між поняттями ономасіологічного базису та ономасіологічної ознаки в межах моделі.
 Основні результати дослідження. Структура ономасіологічної моделі внутрішньої мотивації відображає поєднання ономасіологічного базису та ономасіологічної ознаки з необхідними доповненнями в різних конкретних випадках. Загальний вигляд ономасіологічної моделі такий: [ономасіологічний базис] + [ономасіологічна ознака]. На відміну від ономасіологічного базису, який є незмінною величиною, ономасіологічна ознака є величиною змінюваною, що покликана конкретизувати або уточнювати ономасіологічний базис. Ономасіологічна ознака може бути як простою, так і складною. Це твердження доцільне з точки зору структури основи, омонімічної до похідної. Складна (складена) ономасіологічна ознака має подвійну структуру; вона може бути розширена ознакою дії або діяльності (пацієнсом, результатом, місцем, часом, способом, мірою тощо).
 Висновки і перспективи. Отже, опис універбів здійснюється згідно з такими ознаками:1) усі номеми, що становлять цю конкретну групу, є номемами з домінантою-словосполученням і вербальною реалізацією-універбом; 2) усі універби, що становлять конкретну групу, є або іменниками, або дієсловами, або дієприкметниками, або дієприслівниками, вкрай рідко – вигуками; 3) усі представники цих частин мови, становлячи окремі групи, мають інваріантне значення представлення, поняттєве значення (наприклад, група універбів-іменників), а також гештальтне значення (група універбів-дієслів), яке в фреймовий, скриптовий або комбінований спосіб репрезентує поняття, об'єкт, дію, ознаку дії тощо. Подані критерії є принциповими для об'єднання досліджуваних одиниць в ономасіологічні класи.