КОХАННЯ Й ОСОБИСТЕ ЩАСТЯ В ЖИТТІ ТА ТВОРЧОСТІ ВАСИЛЯ СТЕФАНИКА

Abstract

Мета статті. На основі епістолярію Василя Стефаника досліджено історію особистісних його взаємин із представницями прекрасної статі. Наукова новизна. Систематично проаналізовано корпус листування Василя Стефаника з Ольгою Кобилянською, Софією Морачевською, Євгенією Калитовською та Ольгою Гаморак. У кожному випадку стосунки, які були в письменника з тією чи тією жінкою потребували уважності та вміння вичитувати Стефаниковий підтекст у листах. Він умів красиво писати, що не могло не подобатися жінкам, а вони, своєю чергою, охоче відповідали йому спочатку епістолярною взаємністю, а згодом і чимось більшим. Особисте життя людини – то велика таїна. Можна її лише трохи відкрити. З- поміж таємниць – стосунки Василя Стефаника й Ольги Кобилянської. Частково відкрити їх дає змогу листування цих двох митців, інтенсивність якого припала на перші три роки їхнього знайомлення (1898-1900). Стосунки між талановитими письменниками рідко бувають дружніми й теплими. Особливо, коли йдеться про рівновеликих. Але частіше до стосунків домішано ревнивої напруженості, літературного егоцентризму, відчуженості від самодостатності іншого світу. Листи В. Стефаника до Софії Морачевської – це справжня поезія, це художні твори, сповнені тяжкого переживання власної наболілої душі, це звіти про свою роботу та нездійснені плани на честь своєї матері. Написані вони в такому сердечному тоні, що мали великий вплив на його подругу і спричинили її щире захоплення. Немов до рідної сестри, звертається В. Стефаник до Ольги Гаморак за порадами в різних справах, утаємничує її в свої плани письменницької роботи. І вона виправдовує довір’я. Їхні листи – це спілкування двох висококультурних молодих людей, що мають власні погляди на світ і вивищуються над оточенням. Листи ці то потішали, то засмучували, бо письменник не був байдужий для неї. Почуття, що оволоділи Ольгою в стосунках із Василем, давно переходили межі приязні. Були ще в житті В. Стефаника і дві Євгенії – дві різні долі, дві трагічні історії кохання та смутку. Складний у приватному житті, В. Стефаник не любив надмірної уваги та старанно приховував таємниці глибин своєї душі від сторонніх. Письменник належав до типу людей, які більшою чи меншою мірою залишалися незадоволені своїм вибором.