Abstract

У статті проаналізовано оповідання Євгена Гуцала зі збірки «Діти Чорнобиля» та висвітлено особливості змалювання світу дитини після чорнобильської катастрофи. Окреслено тематичний зріз цих творів. Зазначено, що у цих творах показано наслідки цієї трагедії через ті вимушені та невідворотні зміни які переживають та проживають персонажі. Серед них – втрата рідного дому, друзів, батьків. Виокремлюються такі групи персонажів: ті що втратили свій світ (Пальма, Калина, Миколка, Катря), ті що допомагають цим героям (Грицько, Любомир) та ті, на яких Чорнобильська катастрофа вплинула опосередковано (Савка-Савка, Олена, Мар’яна, Ганна Михайлівна). Визначено, що минулий, втрачений персонажами світ, фактично непроговорений, згадується епізодично, однією-двома репліками персонажів, а світ теперішній є наративом втрат та самотности, він без рідних людей, яких забирає або смерть, або вимушені пошуки заробітку), а для самих маленьких персонажів він крихкий та нетривкий (хвороба Калини, підготовка до смерті Катрі, загибель Савки-Савки). Зроблено висновки, що світ маленького героя у цих творах – це світ після втрати, в якому його майбутнє нечітке та непевне, для дорослих персонажів – це світ страху через нерозуміння можливих наслідків екологічної катастрофи. Єдиним порятунком та своєрідним інтермецо між тривогами та страхами є природа, у єдності з якою персонажі гармонійні і їхнє буття сповнюється пригодами, захватом тихою радістю та спокоєм. Аналізуються такі твори: «Скажений чорнобильський собака», «Чорнобильска дівчина Калина», «Плач у мороку ночі», «Рудня», «Зозуля», «Дитя від стронцію», «Різдвяне оповідання».

Full Text
Published version (Free)

Talk to us

Join us for a 30 min session where you can share your feedback and ask us any queries you have

Schedule a call