Контрактна парадигма як складовий елемент інституційної теорії фірми: пошук методологічних шляхів вдосконалення

Abstract

Якісний аналіз складових елементів контрактної парадигми, яка є результатом неоінституційного аналізу ринкового середовища, потребує залучення системного підходу. Основна мета статті – пошук нових методологічних шляхів вдосконалення контрактної парадигми із залученням аксіологічних аспектів та системного підходу методології традиційного інституціоналізму. Досліджено особливості контрактної парадигми теорії фірми побудованої на методологічній платформі неокласики. Здійснюється порівняльний аналіз ринкової контрактації з трудовим контрактом в контексті економії на трансакційних витратах. Зауважено, що акценти у теорії фірми зміщено на аналіз зовнішнього інституційного середовища, на досягнені добробуту за рахунок специфікації прав власності. З’ясовано, важливість моделі «принципал-агент» для розуміння неокласичної теорії фірми, що порушила проблему агентських відносин у контексті відокремлення управлінських функцій від функцій власності в умовах обмеженої інформації. Підкреслено, що головним внеском Алчіяна і Демзетца до контрактної парадигми була постановка проблеми стимулів, що виникає всередині фірми. Зосереджено увагу на відмінностях між звичайним ринковим контрактом і контрактом по найму. Зазначено, що важливим для розуміння теорії фірми як відносин найму є можливість санкційного реагування на опортуністичну поведінку. Встановлено, що особливе значення при виборі форми контракту та відповідного способу організації угоди приділяється специфічним активам. Системний підхід до контрактної парадигми на основі методології традиційного інституціоналізму, дозволить уникнути однобічності підходів моделі «принципал-агент», що абсолютизує агентські відносини у теорії фірми та уникнути надання первинної значимості окремим якісним складовим інституційної системи, якими є трансакційні витрати. Обґрунтовано необхідність створення контрактної парадигми на розширеній методологічній платформі неокласики і традиційного інституціоналізму, особливо в частині контрактів, що стосуються найму робочої сили; холізм традиційного інституціоналізму та системний аналіз можуть розширити можливості специфікації людських активів та стати підґрунтям для дослідження опортуністичної поведінки індивіда у контрактній парадигмі.