Реконструкція співвідношення філософського та наукового знання у викладі Г. І. Челпанова та Б. О. Кістяківського

Abstract

Актуальність. Рубіж ХІХ-ХХ ст. ознаменувався кризою наявної на той час парадигми наукового знання, яке деякі філософи сприйняли як «банкрутство науки», що вплинуло на появу скептичних настроїв в наукових колах. Якщо на початку ХІХ ст. експериментальна наука активно продукувала унікальні результати і здійснювала епохальні відкриття, які змінювали уявлення про світ, суспільство та людину, то вже наприкінці того ж самого століття виникли сумніви у всесильності науки. Видима надмірність отриманих емпіричних даних зумовили небачену раніше розгалуженість напрямів та дисциплін, що вкотре підкреслювало неспроможність наукового знання вичерпно описати світ, в якому живе людина. Разом з тим, вкотре актуальним стало питання про таку науку, яка би об’єднувала решту наук, надаючи їм концептуальне обґрунтування.
 Мета. На прикладі творчості двох українських філософів – Б.О. Кістяківського та Г.І. Челпанова, виявити основні тенденції зміни тематики наукового дискурсу та з’ясувати проблематичні зв’язки природничих наук з науками про дух та спроби емансипації спеціальних галузей наук.
 Результати. В процесі реконструкції співвідношення філософського та наукового знання у викладі Г.І. Челпанова та Б.О. Кістяківського, використані першоджерела вчених та праці українських дослідників. В ході аналізу розкривається специфіка їхніх підходів до філософського та наукового знання, де бачимо  залучення вченими західноєвропейського та американського досвіду.
 Висновки. В результаті проведеного дослідження приходимо до висновку, що у поглядах Б.О. Кістяківського простежується переконання в необхідності розмежування соціальної філософії та соціальних наук, а у філософському вченні Г.І. Челпанова – теорії пізнання та психології. Спільним мотивом філософування обох авторів був акцент на важливості розробки та впровадження наукової методології.