ДОСЛІДЖЕННЯ СТАНУ ПРООКСИДАНТНО-АНТИОКСИДАНТНОГО ГОМЕОСТАЗУ У ХВОРИХ НА АЛЕРГОДЕРМАТОЗИ

Abstract

Мета роботи. Визначити показники прооксидантної та антиоксидантної систем крові у хворих на алергодерматози та оцінити характер їх змін залежно від нозологічної форми та клінічного перебігу дерматозу.
 Матеріал і методи. Обстежено 146 хворих на алергодерматози (екзема, атопічний та алергічний дерматити). Показники прооксидантної системи крові (вміст малонового альдегіду, фракцій продуктів окисної модифікації білків, середньомолекулярних пептидів) та антиоксидантної системи крові (вміст відновленого глутатіону та церулоплазміну, активності глутатіонпероксидази та каталази) визначали за допомогою відомих методик; характер їх взаємо- зв'язку визначали методами варіаційної статистики.
 Результати. Встановлено, що у порівнянні з контрольною групою, у хворих на алергодерматози відзначаються достовірні зміни показників як прооксидантної системи крові (збільшення вмісту малонового альдегіду, фракцій окисної модифікації білків та середньомолекулярних пептидів), так і показників антиоксидантної системи крові (зниження вмісту церулоплазміну та відновленого глутатіону). Аналіз значень показників прооксидантно-антиоксидантного гомеостазу у хворих на алергодерматози не виявив їх достовірних змін залежно від гендерних особливостей пацієнтів чи місця їх проживання (в умовах міста чи сільській місцевості). При цьому більш істотні зміни показників прооксидантно-антиоксидантного гомеостазу встановлено у хворих на атопічний дерматит та екзему порівняно з пацієнтами з алергічним дерматитом, а також у хворих із поширеним ураженням шкіри та тривалим (більше 5 років) перебігом захворювання.
 Висновок. У хворих на алергодерматози спостерігаються зміни показників прооксидантно-антиоксидантного гомеостазу, що є свідченням зростання активності процесів вільнорадикального окиснення ліпідів і білків на тлі зниження активності чинників антиоксидантного захисту, що призводить до наростання явищ ендогенної інтоксикації та формування оксидативного стресу. При цьому встановлено, що зміни прооксидантно-антиоксидантного гомеостазу у певній мірі залежать від клінічної форми алергодерматозу, його тривалості та поширеності на шкірі, що обґрунтовує диференційований підхід до призначення таким хворим засобів антиоксидантної дії.