ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ ВЗАЄМОДІЇ СЛІДЧИХ ТА ОПЕРАТИВНИХ ПІДРОЗДІЛІВ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ УКРАЇНИ ПІД ЧАС РОЗСЛІДУВАННЯ КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ

Abstract

Статтю присвячено висвітленню деяких аспектів взаємодії оперативних і слідчих підрозділів Національної поліції України під час розслідування кримінальних правопорушень. Розглянуто поняття, сутність та форми взаємодії під час досудового розслідування. Наголошено, що діяльність працівників правоохоронних органів повинна мати конкретну структуру, яка буде варіюватись залежно від конкретних обставин, наявних при розслідуванні певних кримінальних правопорушень. Тобто алгоритмізація процесу кримінального провадження за певною категорією протиправних дій повинна бути головним завданням учених. Проте необхідно розуміти, що алгоритмізація дій неможлива без визначення певних ситуацій, які можуть виникати на певному етапі досудового розслідування. Доведено, що вчасна та якісна взаємодія слідчих і оперативних підрозділів Національної поліції забезпечує найбільш ефективне розкриття та розслідування кримінальних правопорушень. Системна й узгоджена діяльність працівників різних підрозділів дозволяє проводити окремі слідчі (розшукові) дії швидко та раціонально, отримувати необхідний обсяг доказової інформації. Розслідування тяжких (особливо тяжких) злочинів вимагає від працівників правоохоронних органів досить чіткого планування своїх дій, особливо на початковому етапі розслідування. Зважаючи на це, розробка практичних рекомендацій щодо слідчих і оперативних підрозділів Національної поліції є одним із важливих напрямів досягнення мети кримінального провадження. Доведено, що взаємодія є однією з основних форм організації розкриття й розслідування кримінальних правопорушень. Взаємодія – це засноване на Законі співробітництво слідчого з працівниками оперативних підрозділів Національної поліції, що здійснюється за єдиним часом і місцем, узгодженими цілями, з метою повного та швидкого розкриття кримінальних правопорушень, повного й всебічного розслідування обставин кримінального провадження та встановлення особи правопорушників, які зникли з місця події або переховуються від слідства й суду, виявлення викрадених цінностей та інших об’єктів, що мають значення для кримінального провадження. Визначено основні організаційні та процесуальні форми взаємодії слідчого з працівниками оперативних підрозділів при розслідуванні тяжких та особливо тяжких злочинів. До процесуальних форм взаємодії віднесено виконання оперативним підрозділом доручень слідчого щодо перевірки оперативно-розшуковим шляхом відомостей, що мають значення для встановлення наявності чи відсутності підстав для внесення відомостей до ЄРДР за оперативними матеріалами; виконання доручень слідчого про проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій. Серед організаційних форм взаємодії при розслідуванні тяжких злочинів виокремлено наступні: а) спільна діяльність у складі слідчо-оперативних груп; б) взаємний обмін оперативною (орієнтуючою) інформацією між слідчим і працівниками оперативних підрозділів; в) сумісне планування початкового етапу розслідування та першочергових слідчих (розшукових) дій; г) використання криміналістичних і оперативно-технічних засобів та ін.