Поєднання дзен-учення китайської філософії й художнього стилю Ши Тао

Abstract

Метою статті є дослідження напряму мистецтва ранньої династії Цін у Китаї та впливу художньої думки Ши Тао на наступні живописні школи крізь призму вивчення художньої творчості митця. Стаття висвітлює протиріччя між соціальною реальністю та творчістю художників того часу, акцентуючи увагу на важливості подальшого вивчення історії сучасного китайського образотворчого мистецтва. Результати. Доведено, що Ши Тао (1642–1708) є неперехідною постаттю в історії китайського малярства, дослідником і революціонером у живописі, а також художником і теоретиком мистецтва. Водночас митець є соціальним маргіналом, багатогранною особистістю. У статті проаналізовано три репрезентативні роботи Ши Тао з трьох етапів життя художника для вивчення інтеграції його вчення дзен та художніх поглядів. Наукова новизна. Незважаючи на низку досліджень мистецтва Ши Тао, є лише кілька наукових розвідок, у яких поєднано вчення дзен з художнім стилем митця. У цій статті автор вивчає репрезентативні роботи Ши Тао різних періодів, проводить їхній системний аналіз, виявляє елементи онтології дзен у мистецькій творчості художника. На сьогодні такі дослідження ще не проводилися. Висновки. Завдяки вивченню художньої спадщини Ши Тао стає можливим розуміння особливостей мистецтва ранньої династії Цін у Китаї, а також усвідомлення впливу мистецьких думок Ши Тао на інші школи живопису. Розкриття протиріч між соціальною дійсністю та творчістю художників досліджуваного часу відіграє важливу роль у подальшому вивченні історії сучасного китайського мистецтва. Роботи Ши Тао відзначаються глибоким осмисленням природи, відображаючи філософію китайського дзен-буддизму. Митець вплинув на багатьох художників того часу, наважився порушити умовності й підкреслити власні емоції. Його присутність можна часто побачити в пізній Янчжоуській школі живопису. Ураховуючи мистецьке вчення Ши Тао, важливо розглядати його роботи як важливий внесок у майбутнє китайського мистецтва.