Роль представницької демократії у сучасних процесах формування української національної ідентичності

O. Moroz,V. Kotkevych

doi:10.33990/2070-4011.66.2021.233463

Abstract

Показано, що у процесі взаємодії між владою та суспільством його вихідним моментом є легітимація влади в очах громадян. Зазначено, що демократичні процедури у плюралістичному суспільстві стають базисом легітимності влади. Зауважено, що центральним елементом демократичної легітимації влади та однією з найважливіших складових комунікації влади і суспільства є вибори. Вказано, що у ході електорального процесу численні групові та індивідуальні ідентичності, що існують у суспільстві, у певний спосіб артикулюють себе в публічному просторі, у відкритому та визначеному певними правилами суперництві з іншими. Зазначено, що така артикуляція стає однією з передумов для формування загальнонаціональної ідентичності громадян держави. Доведено, що спільна національна ідея/ідеологія та демократичні засади політичного співжиття є взаємопов’язаними чинниками, оскільки саме формування спільної ідентичності через діалог, через інтеграцію цінностей прав людини, політичних та громадянських свобод до цілої багатовимірної конструкції національної ідентичності може бути фактором консолідації суспільства.

Highlights

Їх зміст визначали відмінності у ставленні до мовного питання, місця та ролі у національній ідентичності різних етнічних спільнот, оцінці радянського минулого України, її історії загалом, різне бачення чинників, які розділяють та об’єднують суспільство, відмінності в оцінці загроз, а також у баченні змісту підручників із історії, які є важливим інструментом формування масової версії спільної історичної пам’яті нації
In the process of state/national development of Ukraine, the formation of its current national identity, the basic institutional components of democratic political procedures have proved to be a mandatory and permanent factor

Summary

Introduction

Завданням статті є визначення місця та ролі інститутів представницької демократії у процесах формування української національної ідентичності, зокрема з урахуванням актуальних політичних змін, визначення пов’язаних із ними викликів та можливостей. Стрижень наративу подвійної національної ідентичності України (його підтримали 28% респондентів) становив погляд, що Україна є країною з подвійною ідентичністю двох рівних етнічних груп – української та російської.

Objectives

Results

Conclusion